Нехай цей день Вам зморшок не прибавить! А ті, що були - радісно зітре! Зміцнить здоров'я, від проблем позбавить! І щастя Вам надовго принесе! Ви поруч із дітьми щоднини Долали знань людських глибин!!!
І ось ця мить, в житті єдина мить,
Коли останній дзвоник продзвенить.
Мелодія весела і сумна,
Мов спогад серця зараз пролуна.
Ось ти ідеш із друзями у клас,
А ось ти закохався в перший раз.
Все біжить швидкоплинна ріка невблаганного часу -
Одинадцятий рік залишився в минулому вже...
Тільки вчора, здається, ходили до першого класу,
А сьогодні знов свято у школі веселе й сумне.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство й не буде назад вороття.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство, та все ж - ще попереду ваше життя.
Скільки тисяч разів закликав вас дзвінок на уроки!
Скільки тисяч разів дарував він перерви для вас!
Мов одинадцять днів, промайнули одинадцять років -
Залишилось почути дзвінок вам у школі лиш раз...
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство й не буде назад вороття.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство, та все ж - попереду життя.
Здається, недавно у школу ви йшли малюками,
На першу лінійку покликав вас перший дзвінок.
Дивились услід вам щасливі й заплакані мами,
Коли ви побігли на свій самий перший урок.
Країною знань мандрували ви з учителями -
Писали, творили, думками долали світи.
Роки промайнули, у даль відпливли журавлями.
Вже їх не вернути, дороги назад не знайти.
Сьогодні скінчилося не лишень ваше навчання -
Дитинство залишити вже наступила пора.
Хай доля пошле вам вершину любові - кохання,
А шлях осяває надії і віри зоря!
Надіюсь, що згодом ми знову зустрінемось з вами,
Бо де б ви не були - найкраще є в ріднім краю.
У класи знайомі повернетесь з дітьми, батьками,
Й під музику цю пригадаєте юність свою...
Здається, недавно сюди ви прийшли малюками,
Та вже відлунав для вас в школі останній дзвінок.
Милуються вами щасливі й заплакані мами,
А завтра життя вас покличе на новий урок.
Ти край мiй єдиний, моя Батькiвщина,
Для мене одна Ти, моя Україно!
Ти чорнеє море, Ти неба блакить,
Ти сонце, що в небi для нас мерехтить!
Ти взимку -Карпати, а в лiтку Ти Крим
Єдина для мене, Ти в серцi моїм!
Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Давно доросле почалось життя.
Здається, вчора атестати нам вручили,
І не знайти в минуле вороття.
Пригадую я перші наші кроки,
Коли прийшли ми в перший клас.
Таким був світ безмежним і широким,
А донька вже танцює шкільний вальс.
Вже (20, )літ звучить у мені вальс,
Отой бентежний, незабутній, перший.
І, хоч я нині віком вдвоє старша,
Учителько, я прошу в танець вас.
Кружляють в голові прості слова,
Ми всі такі однакові та різні.
При зустрічі стаєм неначе рідні,
Шкільні літа не мають вороття.
Як різні діти є у школі,
Так кольори ось цих троянд.
І ви до кожного з любов'ю
Звертаєтесь:"Мій рідний клас!".
А жовтень пензлем вже малює
Всі барви осені "горять",
А Ваші душі не черствіють
Хоч інколи в очах " іскри горять ".
Тож дай здоров'ячка Вам, Боже,
Слухняних, добрих діточок,
Бо в свято згадувать негоже
Наших дитячих помилок!
Учителю! Ти йдеш по цій землі,
І слід стає твій, крок за кроком,
Яскравим вогником у сутінках пітьми,
А все життя для тебе є уроком.
Ти бачиш те, що іншим не під силу,
І відповідь даєш на всі «чому?»
Ти не даремно тут, бо серце має крила,
Воно для всіх – віддать його кому?
Маленьким дітям, синьооким і чубатим,
Що ловлять погляд, кожен рух всяк час -
Це щастя вчителя – його багато,
І слід яскравий – вогник не погас!!!
Золоті знов каштани й тополі,
Шкільний дзвоник як серця ритм,
І в твоїй учительській долі
Вічним трепетом він дзвенить.
Кличе, зве, поринає у спомин,
Де велика родина, шкільна вся сім’я,
Де твоїх зірочок небо повне,
Та єдине для них твоє, Вчитель, ім’я.
Із рожевих світанків дитинства,
Доброти, тепла та любові,
Із батьківства та материнства,
Вся учительська доля твоя.
Світлом сонця удача хай лине,
Як в калиновій казці неначе,
І нехай джерелом в ній неспинним
Буде радість і сміх все дитячий.
Для тебе школа – рідний дім,
Тут прагнення твої і мрії.
І слава, й доблесть є у нім
Та щирі помисли й надії.
Тут зустрічі і світлі дні,
Наради творчі й семінари,
Урок, походи і пісні,
І злети, й доленьки удари.
Бо тут твоє життя пройшло
І лине пісня лебедина.
Хоч всякого в житті було,
Та ти – Учитель, ти – Людина!
Учителю, живи сто літ
Й неси знання у білий світ!
Я хочу вас привітати
У цей святковий осінній день
Тепла і сонечка побажати
І щоб радісно вам було кожен день!
Бажаю здоров'я, добра, довголіття,
Хай вистачить щастя на ціле століття!
Хай скрізь буде лад - на роботі, в сім'ї,
І радість на серці, і хліб на столі.
Хай сміхом й веселістю повниться хата,
Родина хай буде здорова й багата!
І мрій, і бажань, і наснаги творити,
Щоб серцю хотілося жити й любити!
Хай учні шанують, повагу дарують,
Злагода й мир у житті хай панують!
Учителю! Пораднику і друже!
Ви вибрали дорогу непросту.
Ми вам сьогодні дякуємо дуже
За вашу працю вчительську святу.
Ми любимо ваші цікаві уроки,
Хоч з нами буває немало мороки,
І вчительське серце частенько у герці,
Бо неслухи сиплять густесенько перцем.
І кліпають потім провин оченята,
А вчителя честь захищають завзято.
А вчитель справжнісінький факел знання
Їх також сумлінно черпає щодня,
Щоб учні ловили кожнісіньке слово
Багато цікавинок в нього готових.
Сім коробів треба, немов в циркача,
Щоб учень з уроку не дав «втікача».
Хай буде слово вчителя завжди
Святим і чистим на землі,
Нехай до нього як до правди
Ідуть великі і малі.
Учителю! Пораднику і друже!
Ви вибрали дорогу непросту.
Ми вам сьогодні дякуємо дуже
За вашу працю вчительську святу
.
Було це неначе вчора,
Прийшли ми у перший клас,
І Вас привітали хором,
І вчились полюбити Вас.
Було нам всього по 6 років
Звали нас всі "малюки"
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось - ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли ...
Одного разу запитала внучка у бабусі: - Бабусю, чому йде любов? Чому люди перестають любити один одного і розлучаються? Я знаю, це дуже складне питання, на нього
Про вчителя моє найкраще слово,
Як про людину дану всім від Бога,
Бо все добро так щиро в серці світить,
Найкращому створінню – нашим дітям.
Навчить любити українську мову
І шанувати рідне наше слово,
З пісень вінки плести й добро творити,
А успіхам дітей завжди радіти.
Розумна, щира і привітна,
В душі завжди весна і радість квітне,
А ще вогонь великий не згасити,
Життя дорогу ним світити.
Навчаєш різні труднощі долати,
А ще всім свято пам’ятати,
Де ти живеш, і що земля єдина.
Вселяєш віру у прекрасне ти дитині!
