Ніде в іншому місці Тереза з Лізьє не виявила себе так сильно Вчителем Церкви, як у Рукописі М, складеному на прохання її сестри Марії від Пресвятого Серця. Літературний жанр цього твору не піддається жодній класифікації. Лист, повчання, молитва, лірична пісня, духовний заповіт, послання – там є все. З тих десяти сторінок (п'ять аркушів, списаних з обох боків) дві перші адресовані Марії від Пресвятого Серця, вісім наступних – безпосередньо Ісусові.
Це висока декларація любові, і не менш глибоким задумом цього тексту є повчання. На прохання Марії від Пресвятого Серця Тереза явно хоче поділитися своєю "малою наукою" (М 1v ), як вона її називає за прикладом своєї старшої сестри, яка дуже добре розпізнала доладність, обсяг та оригінальність думки Терези, нарешті – її "науку". Тут відкривається вся її душа, сенс її життя, сила її любові, яка походить не від неї, а від Бога, і Тереза прагне лише, щоб Бог збільшив цю любов до нескінченності: любов до Себе й до Своєї Церкви.
Тут ми знаходиму глибину її молитви, весь її споглядальний і містичний погляд. І теологічний: це її теологічний синтез. Після двох автобіографічних Рукописів, які розповіли її історію, цей додатковий Рукопис уповні передає нам ключ до таємниці її глибокого закорінення в Богові, істинному Авторові історії її душі. Тереза показує тут своє відчуття Бога, Трійці любові та Милосердного Спасителя, у контексті Церкви, таємниці сопричастя. Це надає сторінкам безмежного, пророцького, універсального натхнення. Це широка духовна симфонія найвищої краси.
Рукопис М(арія) не "автобіографічний", як окреслив його вперше 1956 р. отець Франциск.
Пор. пункт IV нашої Передмови.
Тереза не оповідає в ньому свого життя згідно з хронологією фактів. Наприкінці 1895 р. відбулися важливі події, а Тереза ані словом про них не згадує.
Марія від Пресвятого Серця очікує від Терези іншого: опису конкретного сну й передусім представлення її "малої науки". Марія прагне пізнати не життя Терези (яке знає!), а її "мистецтво любити", "таємниці Ісуса": "... Ти Його маленька упривілейована наречена, якій Він повіряє всі Свої таємниці... Дуже солодкі таємниці Ісуса, які Він відкриває Терезі, і я хотіла б ще їх почути. Напиши мені слівце, може це твої останні реколекції".
Так вона пише Терезі в листі від 13 вересня 1896 р.
Тереза відповість точно в тому ключі, а назва, яка відповідає цим сторінкам, – це передусім "Таємниці Ісуса". Слово "таємниця" вісім разів вживається у Рукописі М(арія).
Хоч би ким був той, хто вперше запропонував додати цей лист до майбутньої публікації – ми вважаємо, що сама Тереза
Пор. наше критичне видання НАС, стор. 43.
або хтось із її сестер, – було це геніальне натхнення. Глибока динаміка цього тексту досконало перегукується з Рукописом Г(онзаг). В інтенсивно еклезіальному й апостольському контексті Тереза подала тут свої думки по "Притягни мене, побіжимо"; саме в ту мить, коли мала пояснити причину своєї євангельської довіри, Рукопис Г(онзаг) був перерваний, незавершений, – і неможливо було сподіватися кращого доповнення, ніж сторінки, адресовані Марії від Пресвятого Серця.
На перший погляд, структура Рукопису М становить певну складність. Друга частина – сторінки, скеровані до Ісуса (М 2r-5 v), – датована "8 вересня 1896 р.", "сьогодні шоста річниця" її орденських обітниць (М 2v). Натомість перша частина – сторінки, скеровані до Марії (М 1r- v), – явно написані після отримання листа від Марії, тобто, найраніше 13 вересня 1896 р., і без сумніву "ввечері" одного дня. Таким чином, перша частина Рукопису М була написана після другої.
Можливо, Тереза датувала другу частину ранішим часом, як вважав 1956 р. отець Франциск?
У І томі, який супроводжував видання фотокопії, Introduction , стор. 6 і 46.
Спираючись на матеріальну реальність Рукопису й на його внутрішній аналіз, ми пояснили 1967 р., як насправді відбулося його редагування. 8 вересня Тереза бере два великих аркуші паперу в дрібну клітинку (26x20,3 см), складає їх навпіл і починає писати сторінки, скеровані до Ісуса. Таким чином заповнює два аркуші, тобто вісім сторінок. Потім, отримавши лист від Марії, 13 вересня бере третій аркуш, складає його навколо вже написаних сторінок і заповнює першу половину з обох боків, навіть пишучи під кінець дрібнішим почерком, – до сторінок, скерованих до Ісуса. Це пояснює, чому остання сторінка 6 залишилася чистою. Потім, закінчивши сторінки, скеровані Марії від Пресвятого Серця, за допомогою нитки Тереза з'єднала дві частини у задуманому порядку: спочатку сторінки, скеровані до Марії, потім сторінки, скеровані до Ісуса.
*
Кілька слів про внутрішню структуру Рукопису, справжнього ходу думки й палкості. На перший погляд, це стихійний вихор, але Тереза, як завжди, докладна й розумна, розвиває в ньому свою думку, ясно навчаючи своєї "малої науки", досконало знаючи, яку мету має осягнути.
I. Сторінки, скеровані до Марії від Пресвятого Серця (М 1r-v).
II. Сторінки, скеровані до Ісуса:
A. "Передмова": сон від 10 травня 1896 р. (М 2r-v).
B. "Наука" Терези:
1. Несумісні страждання від прагнень (М 2v-3r).
2. Заспокоєння в Любові (М 3r-3v).
3. Дорога до досконалої Любові:
A) Показ і обгрунтування (М 3v).
B) Любов та її справи (М 4r- v).
C) Докладний опис: пташеня й Орел (М 4v -5r).
D) Синтетичне теологічне бачення (М 5v).
E) Кінцевий молитовний заклик (М 5v).
Як пояснює у своєму листі до Терези Марія від Пресвятого Серця, головне її прагнення стосується "таємниць Ісуса", які Він виявив "Своїй маленькій упривілейованій нареченій". Марія розпитує свою сестру про її особисті, упривілейовані, багаті знання: "всі її таємниці". Вона розпізнає у Терезі таємниче, незвичайне світло й знання, що їх мають не всі, принаймні, не такої глибини. Під кінець свого листа Марія розглядатиме це особисте знайомство з Ісусом під дидактичним кутом "мистецтва любити", цієї "дорогоцінної перлини, яку має Тереза".
У своїй відповіді Марії (М 1r-v) Тереза підтверджує наявність цього знання любові, і її словник виразно про це свідчить. Так, Ісус "довіряє" їй Свої "таємниці", "таємниці Царя", "таємниці Неба", "Божественні науки", "знання Любові". Так, "навчає" її "в таємниці", "вчить", "показує", наказує "відчути" й "передчути". Так, Тереза вміє "розуміти" (це слово повторюється тричі) "потаємні таємниці свого Нареченого", вхопити "красу, яку Він відкриває очам її душі".
Але якщо йдеться про їх "повторення", Тереза "відчуває свою неміч". Може тільки "прозаїкатися кілька слів". "Є так багато різних горизонтів, так багато різноманітних відтінків безкінечності, що тільки палітра Небесного Художника після ночі цього життя зможе дати мені барви, здатні описати красу, яку Він відкриває перед очима моєї душі". І все-таки їй вдасться говорити про це, й говорити дуже добре; навіть попереджує Марію не вважати, ніби в її словах є якесь "перебільшення".
Її знання – зовсім не книжкові ("адже я не розумію того, що читаю") – а це Ісус навчає її "науки Любові" (М 1r). Ось остання таємниця її духовного генія: розуміння, а потім навчання цього знання Любові було подвійною харизмою тієї, яка хотіла бути пророком, учителем і апостолом (М 3r).
*
Не обманюймо себе! Пишучи, Тереза йде глибокою ніччю, але "чиста любов" є її зіркою (М 4v). П’ять місяців тому, Великої П'ятниці 3 квітня 1896 р. вона мала свою першу кровотечу (пор. Г 4v-5r) і передчуває, що невдовзі помре. З того часу вона занурена у страшне випробування проти віри в існування Неба (пор. Г 5v-7v), випробування, перші прояви якого могли бути дуже брутальні, випробування, яке дало їй якнайглибше пізнати свою вбогість. Адже саме тоді Тереза виходила з променистого періоду, коли тішилася "такою живою, такою чистою вірою, що думка про Небо була всім її щастям" (Г 5r).
Ніде інде у своїх творах Тереза не висловила так сильно свідомість своєї повної убогості. "Чи є душа менша, безсиліша, ніж моя!" – волає вона (М 3v). "Я тільки дитина, безсильна й слабка" (М 3v). "Я найменше з усіх створінь, знаю свою нужденність і слабкість" (М 4r). "якби Ти знайшов душу, слабшу й меншу за мою, що неможливо..." (М 5v).
Але одночасно вона переживає всю цю пустку, цей кенозис, крізь який проходить, з безумовною прихильністю, яка має сліпу надію, що буде наповнена "повнотою Любові" (М 4v). У жодному іншому місці Тереза не представила краще, з такою силою, слушність і вартість свого "доручення себе з цілковитою довірою безмежному милосердю" Бога (М 5v ).
Цей текст, відредагований для Марії від Пресвятого Серця, містить невичерпне духовне багатство, й неможливо в кількох вступних сторінках розкрити всі перспективи теологічного й теологального послання, закладеного в її "малій науці".
На сторінках, які представлять читачеві "науку Любові" (М 1v), вулканічних сторінках, які б'ють джерелом з інтенсивного єднання з Богом, розвивається весь геній Терези. Рукопис М(арія) – як феєрверк, у якому кожний елемент несподівано вибухає новим фонтаном теологічних перспектив і духовних світел.
Різниця зі звичайним феєрверком полягає у часі тривання. Феєрверк згасне – сторінки Терези залишаться.
