Дозвілля

Меню сайту
Категорії розділу
МІСЯЦЕЛІК (Василь Скуратівський) Український народний календар
ПОГОСТИНИ (Василь Скуратиівський)
Історія однієї душі.
ЧУДЕСНА СВІЧКА Сельма Лагерлеф
Різне
Фото
Реклама
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 440
Статистика

Онлайн всього: 13
Гостей: 13
Користувачів: 0
Block title
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Яндекс.Метрика  ShiftCMS.net - Каталог сайтів Львова Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера Каталог
сайтів України

Directrix.ru - рейтинг, каталог сайтов Львівський каталог сайтів
Головна » Статті » Література » МІСЯЦЕЛІК (Василь Скуратівський) Український народний календар

10. Народний прогностик (грудень)

Народний     прогностик     на
г р у д е н ь
 

 
Введення, або Видення, третя Пречиста (4 грудня). Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому і свято називають «Виденням».
    На Закарпатті на третю Пречисту ніхто не перевідує сусідів; якщо помітять, що до хати йде односелець, то намагаються примкнути двері. Особливо боялися жіночих навідин, бо «обов'язково принесуть нещастя».
    У цей день не можна дерти коноплі, бо гроза влучить у копи.
    Як Введення мостить мостки, а Микола (19) забива гвіздки, то люта зима буде.
    Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.
    Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія трава.
    Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія трави.
    Як на Введення буде вода, то вліті буде молоко.
    Введенські морози ще зими не роблять.
    Хто по Введенню ся сіє, той на хліб ся надіє.

Прокопа (5). У давнину в цей день на шляхах ставили віхи, щоб мандрівники не збилися з дороги. Тому казали: «Прийшов Прокіп — розбив розміт, по снігу ступає — дорогу копає».

Канун святої Катерини (6). З цього вечора дівчата починали гадати. Робили це в такий спосіб: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року дівчина вийде заміж.

    Катерини (7). Дівчата роблять те, що і на канун. Брали стільки гіллячок, скільки членів сім'ї. Які галузки не розвивалися, то начебто стільки чоловік помре в родині.
    Ворожили і в такий спосіб. Дівчата насипали в миску каші і йшли гуртом на двір кликати судженого на вечерю, б'ючи по воротах макогонами по черзі, приказуючи: «Іди, іди, суджений, кашу їсти!»
    Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.
    З приходом Катерини сподівалися на люті морози.
    На святу Катерину ховайся під перину.
    Катерина по воді, то Різдво по льоді.
    Як на Катерини холодно, то буде голодно.

Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр'їв день (9). Це друге після весняного (6.05) свято, яке ще називають осіннім або холодним Юрієм. Одна з легенд мовить, що Георгій отримав блискучу перемогу над страшним Змієм Драконом. На честь цієї події і запроваджено празник, котрий, на відміну од травневого, не пов'язаний якимись значущими обрядами. Лише на Поліссі, як переповідали літні інформатори, у давнину відзначали свято вовків. Селяни звечора міцно закривали стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Нещодавно на Рівненщині я записав романтичну легенду, пов'язану з юріївським «святом вовків».
    Якось один гончар віз на ярмарок продавати свої вироби. Дорогою серед лісу його застала ніч. З усіх боків чулося виття вовків, котрі відзначали своє свято. Щоб убезпечити себе і коня, він взяв глечика і погукав у нього різними голосами, щоб у такий спосіб одлякати хижих звірів.
    Але тут як тут з'явилося кілька вовків.
    — Чого ти нас кликав? — запитав найстарший звір.
    — Я вас не кликав,— відповів гончар.— Я лишень звірів одганяв... —  
    --Але ж ти не людським, а вовчим голосом кричав,— оскалив зуби вовк.— Пішли з нами!
    Бідоласі нічого не лишалося, як підкоритися наказові.
    Невдовзі він опинився серед лісу на великій галяві, де горіло багаття і грілися вовки. Серед них був і чоловік з довгою бородою.
    Гончара також запросили до товариства.
    — А тепер розказуй,— звернувся до нього старець,— навіщо ти кликав моїх братів?
    Чоловік розповів йому все, як було. Тоді бородань мовив:
    — Оскільки ти порушив наш спокій, то мусиш почастуватися вовчою їжею, щоб стати членом нашого товариства.— І, наклавши ув миску конячого м'яса, подав гончареві.
    Той слізно почав відмовлятися, посилаючись на те, що він не їсть конини.
    Старець знову нагадав:
    — Але ж ти порушив наш спокій, за що мусиш спокутувати. Коли ж ти відмовляєшся від нашого звичаю, то вовки з'їдять твого коня або тебе.    
    Чоловік, бачачи безвихідь, почав слізно проситися, що він бідний, має велику родину і малих дітей. Вовки порадились і вирішили одпустити гончара, але коняку таки загризли. При цьому наказали горопасі, щоб він оповістив усіх'людей, аби ті ніколи не турбували вовків, бо то їхнє свято.
    Який день на Юрія, така й зима.

Парамона, або Передандрія (12). Молодь увечері збиралася на калиту. Дівчата випікали великий корж, підв'язували його до сволока, а хлопці мали «проїхати на коцюбі» й відкусити шмат. Присутні намагалися розсмішити «коцюбника» — так називали того, хто «їхав на коцюбі». Якщо він розсміявся чи не зумів посмакувати калитою, то невдаху обмащували сажею.
    Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Більшість сюжетів подібні до тих, якими користувалися напередодні Нового року. Але деякі були й «андріївські».
    Взявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити його, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерелиці, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець — майбутній чоловік буде мулярем, земля — хліборобом, скіпка — столяром...
    Зготовлені пампушки (балабушки) випікали в печі й клали на ослінчик. Господиня впускала до хати зголоднілого пса — чий виріб він з'їдав найперше, та юнка найшвидше вийде заміж.
    У деяких районах, зокрема па Поліссі, влаштовували своєрідне дійство — «сіяли льон». Дівчата вибігали на вулицю, імітували сівбу льону (деінде — конопель) і «волочили ниву» спідницями, приказуючи: «Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай же мені. Боже, знати, з ким їх буду брати!»
    Досить оригінальним серед поліщуків був обряд, який називався «сповідь діжі». Оскільки він не зафіксований вченими, наведу його повністю.
    Увечері, напередодні Андрія, кожна господиня ретельно мила пікну діжу. Особливо дотримувалися цього звичаю жінки, в котрих були дочки; вважалося, якщо знехтувати обрядом, то їм буде важко розроджуватися, коли завагітніють.
    Як відомо, пікна діжа виконувала в господарстві, крім виробничого призначення, і важливу магічну роль: її тримали в найпочеснішому місці, ретельно мили, не використовували для жодних інших цілей; лише на весіллі вона символізувала затишок майбутньої родини.
    Обряд «сповіді діжі» пов'язаний з віруванням, що в ніч напередодні Андрія всі діжі сходяться на своєрідну сповідь і ведуть розмову про своїх господинь: як доглядають їх, чи часто миють, чи лихословлять у їх присутності.
    Ось чому жінки намагалися, хоч би напередодні сцята, догодити пікним діжам. Помивши, їх ставили на чисті скатертини і обвивали хмелем, з якого опісля, коли вперше вигонили тварин у поле, робили пійло і напували, щоб корови «не боялися грому та не зачіпали їх вовки і звірі».
    В цей день стежили і за погодою.
    Якщо вода на річці тиха — на рівну зиму, шумовита — на завірюхи.
    Якщо вдень йшов сніг, то буде хурделиця цілий тиждень.
    Якщо до цього дня сніг не випав — зима буде теплою, а як з'явився — довгою і холодною.

Андрія (13). В цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. На Андрія дівчата багато ворожили, завбачуючи свою долю. Дійства, пов'язані з гаданнями, такі ж, як і напередодні Нового року.
    На Андрія треба кожуха-добродія.
    На Андрія робиться дівицям надія.
    На Андрія вложи руку в засув у хліві.
    Я, святий Андрію, конопельки сію, дай же. Боже, знати, з ким весілля грати.
    Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою волочу, бо я заміж хочу,

Наума (14). У давніші часи навчальний процес розпочинався взимку — першого грудня за тодішнім літочисленням. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки відводили до школи дітей саме на це свято, бо «Пророк Наум наведе на ум».
    За народними уявленнями, Наум — покровитель розуму, знань і доброчинства, а тому селяни були переконані: якщо на свято пророка почати навчання, то дитина успішніше отримає і засвоїть знання, набереться розуму. Особливо це стосувалося дітей слаборозвинених. Увечері батьки запрошували хрещених, котрі приходили з букварями й починали напам'ять заучувати літери.
    Хоч згодом терміни початку навчання були переміщені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували давню традицію — майстри набирали собі учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди, професійні посвяти тощо. З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних навиків, таких у народі називали «партачами».
    Партача й Наум не наведе на ум.
    Наум наставляє на ум.
    Батюшка Наум, виведи синка на ум.
    Прийшов Наум — нора братися за ум.
    Я не знаю ні «аз», ні «буки» — прийде Наум і змусить до науки.

Варвари (17). Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов'язково мали бути й пирхуни — заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пирхуном».
   Про це свято існувало чимало переказів. Одні вважали, що Варвара була іудейкою, але згодом вихрестилася. Кали ж про це довідався батько, то виніс їй смертний присуд. Інші стверджували, що Варвара~магометанка, але зголосилася прийняти християнське віросповідання; тому батько примусив її товкти босоніж подрібнене скло. Одне слово, це була великомучениця за віру.
    Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
    За повір'ям, на Варвари починають збиратися в гічки вовки.
    Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
    Який день на Варвари, такий і на Сави.
    Дерева в інеї — урожай на фрукти.
    Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.
    Хто заспить на Варвару, то цілий рік буде сонливим.
    Якщо проти цього дня нічне небо в зорях — чекай холодів, а сліпе й тьмяне — на тепло.
    Було не савити і не варварити, а сісти і на три веретена напарити; ...та на сорочку сурганити; ...не євдошити — на куделю ковдошити.
    Хто савить і варварить, той починок не напарить.
    Варвара заварить, Сава засолить, а Микола поставить кола.
    Варвара заварить, Сава закалить, а Микола закує.
    Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ганки сідай в санки.
    Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.
    Варвара показує дорогу, а Сава мости мосте, а Микола пригвозде.
    Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Микола прибиває (кріпить).
    Варвара кусок ночі увірвала, а дня приточила.
    Варвари ночі украли і дня доточили на макове зерня.
    Свята Варвара по світі брикала.
    Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витягай віз.
    Прийшла Варуня —- гляди ніс та вуха.
    Від Варвари до Нового року стільки дня доточиться, як півень з порога скочить.
    Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане то кажи оглянути сани.
    Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

Сави (18). З цим святом пов'язано найбільше жартівливих обрядів У тих родинах, де були чоловіки з таким ім'ям, справляли обряд «похорону Савки» Збиралися переважно родичі й сусіди, щоб увіншувати іменинника: «Як був Сава то не їв сала, їв паляниці, щоб любили молодиці!»
    Винуватця цієї події всаджували на ослін і гутали, приспівуючи:

Савка вмер, бо слабий був,
Жінку бив, бо дурний був.
Ой, вип'ємо по чарочці.
Заспіваймо по Савочці.

Іменинник мав почастувати гостей горілкою.
Діти також розігрували подібну сценку зі своїми перевесниками. Тягаючи однолітка за вуха, приказували:

Бов, бов, бов — Лавка трясеться —
Савка вмер. Савка сміється,
Похоронили Савку Лавка дрижить -
На дубову лавку. Савка біжить...

    На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити і варварити, і куделю кучматити». Хто ж не працював, то казали:

Савила та варварила і сорочки собі не справила.
Сави і Варвари на мені сорочку обірвали.
Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
Сава приїхав на білих санках.
Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати
Сави дні прибавили.
Сава мостить, а Микола гвоздить.
Савка бідний, Микола багатий.
Сава — батько зимового Миколи.

Миколи (19). Всі три свята — Варвари, Сави та Миколи — називали Миколаєвими святами. На відміну од весняного (22.05), зимового Миколая відзначали особливо врочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував дітей серед моря.
    Традиційно на Україні, особливо у західних областях, до цього дня готували обрядодп, пов'язані зі святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини переважно дідусь, перевдягався на вулиці в «доброго Миколая» (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь.
    Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував усе те добре що зробив дітлах протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити «діда Миколая, який знає про все». Це був вельми дійовий виховний момент.
    Крім того, в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою вважався святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив меткий чортик який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але преамбула таких вистав закінчувалася тим що до- брий Миколай цього разу вибачає. Такі драматичні твори, позначені фольклорними сюжетами, писали найвідоміші письменники, зокрема й Іван Франко.
    Під цю пору зима вже остаточно перебирає свої права. «Миколай бородою трусе,— рече відоме прислів'я,— дорогу стеле». Для селянина це найщедріша пора — зібрано збіжжя, зроблені на зиму відповідні припаси, а отже, можна було розрахуватися з боргами. Хто ж не встигав або не міг до цього дня віддати позички, то казали: «Кати ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
    Особливою повагою в народі користувалася ікона Миколи Чудотворця. Вона була майже в кожній оселі, оскільки, як уже мовилося, він захищав усіх бідних і знедолених. Пам'ятаєте з попереднього матеріалу, як святий Миколай допоміг бабусі вибратися з багна?

На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
До Миколи та й ніколи.
Миколай — жінки своєї не май.
Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Микали не буває тепла ніколи.
   Як впаде великий іній — на гарний врожай хліба.
    Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
    Морозяний день — на уроду хліба й городини.

Амвросія, Андросія (20). У давнину дівчата на Андросія організовували цікавий обряд «Трусити груші». Зібравшись в одній з осель, кожна юнка мала приміряти до себе дванадцять одежин і одягти найзручнішу. Якій не дісталося по розміру, то прив'язували спідницю ззаду до поперека і посилали «трусити груші». Підійшовши до верби, вона вилазила на дерево і струшувала його. Подруги, що стояли знизу, запитували: «Що ти трусиш?» — «Груші»,— відказувала вона. «Так то ж не груші, а хлоп'ячі душі!» — одкликували гуртом дівчата.
    Зібравши «натрушених груш», себто сухих паличок, ішли на досвітки. Котрій з них уночі присниться хлопець, за того, вважалося, й вийде заміж.

Ганни (22). Від Ганни зима набирає розгін. «Прийшли Ґанки — сідай у санки»,— полюбляють нагадувати літні люди. Та це й природно, адже на Ганнине зачаття припадає зимове сонцестояння, після чого воно повертає на літо, а зима на мороз. Відтак у народі Ганни називали ще «родинами сонця».
    За народними уявленнями, в цей день вовки остаточно збігаються в тічки, щоб відгуляти до Водохрещ «шлюбну пору». В деяких регіонах вважали цей день святом вовків і намагалися не працювати.
    З Ганниного дня жінки починали готуватися до Різдва — білили хати, прибирали оселі й посилено годували свиней, щоб мати свіжину до свят.
    На Закарпатті не пряли, особливо ті, в кого часто боліла голова.
    Яка Ганка до полудня, така зима до кінця грудня.
    Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
    Сонце ясне, променисте — Новоріччя буде морозяним; якщо ховається за хмарами, а на деревах висне іній — під Новий рік буде хмарно з відлигою.
    Тихий і безвітряний день — на врожай садовини.
    Коли йде дощ - вся весна буде дощовою.
    Якщо в цей день вовки виють над слободою, то на падіж худоби.

Спиридона Сонцеворота (25). За довголітнім прогнозуванням, це найхолодніший день грудня, бо «сонце переходить на другий бік».
    У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечистоту гоне з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв'яки нападати.
    Ставили в цей день гілки вишень у відро із землею: якщо розів'ються на Різдво, то вродить гарно садовина.
    Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає — дня добавляє.
    На Спиридона хоч на гороб'ячий скік, але гаки прибуде дня.
    На Спиридона дня прибуде на макове зерня.
    За цим днем люди намагалися вести спостереження за річним циклом: кожний наступний день відповідав погоді чергового місяця. Тому протягом дванадцяти днів запам'ятовували примхи погоди, щоб визначити, яким буде рік.
    Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна зима тепла, а літо похмуре.

Томи, Аггеля (29). Також холодний день.
    Прийшов Том а — сиди вдома.
    Добре говорив святий Том а, що в грудні найліпше сидіти вдома.

Даниїла (30). Якщо з'явиться іній — Різдво буде теплим.






 
Весна була суха — зима буде на сніг глуха.
Зима літо годує.
Зима без трьох підзимків не буває.
Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
Сумний грудень у свято і в будень.
Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.
Не так зима, як призимки.
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.
Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.
Із-за доброї години ожидай лихої днини.
Як зазиміє, то жаба оніміє.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить та не гріє.
Зимовий деньок, як комарів носок.
Грудень землю грудить і хату студить.
Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.
Грудень — не брат, а морознеча — не сестра.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
Якби не зима, то б літо було довше.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Мороз невелик, та стоять не велить.
Той взимі голодує, хто літо гайнує.
Січень рік починає, а грудень кінчає.
Груднева днина куца: сюди тень, туди тень — та і минув день.
Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.
Грудень кінець року, а початок зими.
Грудень землю грудить, а не встудить; ...хату студить.
Грудень поле грудить, а землю студить.
Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.
Прийшов грудень — приніс студень.
Рихтуйтеся, люди, бо йде грудень.
Смутний грудень, як прийде студень.
Смутно, як в грудню пополудню.
Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.
У грудні так тепло, як за лихим паном.
Зимове тепло — на літній холод.
Як туга зима, то і літо красне.

* * *

Який перший день Грудня, така й уся зима буде.
Грудень холодний, сніжний та з вітрами — на врожай.
Яскраві зірки взимку — на мороз.
Миготять зірки в небі — на сніг.
Грім узимку — на сильні вітри і сніг.
Поверх криги виступає вода — незабаром буде дощ або потепління.
Хмари йдуть проти вітру — на сніг.
Якщо вночі буде іній — вдень сніг не йтиме.
Багато інею на деревах — буде багато меду.
Іній на деревах — до морозу, туман — буде відлига.
Тетеруки й куріпки здіймаються з дерев і відлітають з відкритих місць у глиб лісу — незабаром почнеться буран.
Якщо ворони вранці сидять на верхівках дерев і каркають — бути метелиці й морозу, вмостились на середньому й нижньому гіллі — чекай вітру, на землі — потепліє, улаштували «ігри» в небі, перекидаються через голову, різко шугають донизу і знову вгору — за два -три дні буде хуртовина.
Якщо мовчать кімнатні птахи — перед метелицею.
Повітря над лісом посиніло — на тепло.
Сова кричить — холод накликає.
Збіглися хмари в одну купу- чекай негоди.
Якщо взимку ранкова зоря швидко гасне — на холодну погоду; а коли вечірня раптово згоряє — на відлигу.
Туманне коло навколо сонця — на хуртовину, якщо стовпи біля нього - чекай морозяної погоди.
Коли ліс узимку почорнів, слід чекати відлиги чи бурі.
Дим без вітру стелиться по землі — випаде сніг або потепліє.
Віконниці або журавель взимку скриплять — буде відлига.
Починають «плакати» вікна — знизиться тиск і потепліє.
Снігурі прилетіли в грудні - зима буде суворою.
Снігур під вікном сповіщає про себе — на відлигу.
Горобці ховаються у затишок — під дах чи залазять у купи хмизу на мороз і заметіль.
Миші вилазять з-під лісової підстилки і бігають по снігу — на відлигу.
Граки в'ються високо зграями і стрілою спускаються на землю —буде снігопад; кружляють над гніздами — то сядуть, то знову злетять— перед зміною погоди.
Галки збираються великими зграями і сильно кричать — на ясну погоду і мороз.
Кіт шкрябає підлогу - на вітер і завірюху, дере стіну - на негоду, лежить черевцем догори - на відлигу, згорнувся в клубочок і вткнувся писком у лапки на мороз.
Синиці починають зранку пищати вночі буде мороз, а ховаються під дах на хуртовину.
Узимку кінь лягає на землю — перед снігопадом, а перевертається через спину — на відлигу.
Пізно ввечері голосно співає хатній цвіркун - завтра буде тихий, безвітряний день, і мороз послабшає.
Чистий блакитний колір неба взимку — ознака стійкої ясної погоди.
Якщо снігопад припиниться після полудня або ввечері без прояснення неба — назавтра знову чекай снігопаду.
Перший сніг щільний і мокрий — на вологе літо, сухий і легкий — на сухе.
Якщо спекотним був липень, то грудень буде морозяним.
Паморозь — передвісниця снігопаду.
Дзвенить у вухах — на відлигу.
Якщо на початку зими йде сильний сніг, то на початку літа падатиме сильний дощ.
Сніг на паті лежить пагорбами, хвилями —- на врожай жита.
Як у грудні сніг заляже, то у серпні жито виляже.
Якщо грудень сухий, то буде довга, суха весна і сухе літо.
Зима багата на сніги й ожеледицю — на гарний врожай.
Зима снігова — літо дощове, взимку хуртовина — і влітку негода.
Якщо взимку сніг лягає рівно —літо передбачається сухе, якщо гребенями, то вологе.
Сніг по коліна — буде врожай.
Сніг на полях — зерно в засіках.
Багато снігу намете — багато хліба прибуде.
Якщо взимку вітер подув з півночі — буде дуже холодно, зі сходу — на мороз.
Взимку сухо й холодно — влітку сухо й жарко.
Зима малосніжна —літо посушливе.
Взимку находять хмари з півночі — потепліє.
Дощова зима — ознака неврожайного року.
Зима не настала, доки не встановиться санна дорога.
Від заморозку до зими — місяць.
Хлібородність — перед суворою зимою.
Якщо зима не настала в грудні й січні, то вона не настане до 10 лютого.
Яка зима, таке й літо.
На полях сніг хвилястий — будуть хліба рясні.
Бути холодній зимі, якщо дружно відлетіли птахи.
Зима морозяна з великим снігом передвіщає гарний врожай хліба.



 
 

 
Категорія: МІСЯЦЕЛІК (Василь Скуратівський) Український народний календар | Додав: пиріжок (19.06.2013)
Переглядів: 1821 | Теги: гадання, прислів'я, прикмети, свята, повір'я, обряди | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Друзі сайту
Цікаве на сайті