Дарини, Хризанта (1 квітня).Якщо тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям. До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вода стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а тихо — кволі.Народна поговірка стверджує: «Як Хризант погідний, то буде рік дорідний».
Василя Теплого (4). Якщо утворилося гало навколо сонця, то буде добрий урожай.
На Теплого Василя радується зілля.
Захарії і Якова (6). «На Захарії і Якова весна бува ніякова».
Спостерігали, якою буде ніч: теплою — на добру весну, а холодною — «не жди з моря погоди».
Благовіщення (7). Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися забудь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що навіть птиця на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що «колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять».
Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі спеціально тримали при собі для цієї нагоди, і окликували: «Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!»; дівчата ж, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на в город, щоб посіяти, — на тому місці обов'язково зійде кріп.
З Благовіщенням пов'язане й інше повір'я: в цей день чорногуз має обов'язково знести бодай одне яйце. Проте для домашньої птиці свято не приносило особливої радості; господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення,то деякі селяни одразу ж різали його, «бо з таких добра не ждати».
Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України. А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку, то град обійде стороною таке збіжжя...
Чимало звичаїв, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку; сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, яка потім не слизнітиме (до речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов'язково висадити капустяну розсаду).
Особливі надії з цим святом пов'язували й пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб «зубастими були»; інші до медової сити добавляли червоного перцю і давали бджолам, щоб були здоровими. Найбільш марновірні ставили на льотки «вовчі пащі» («бджола, котра пролізе чере знеї, зуміє рдгризтися від чужих») або ж розстеляли перед вуликом червону тканину (най комахи зляться на напасників).
Деякі обрядодії пов'язані також і з свійськими тваринами. Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою, убезпечувались од відьом засівання ммаком-самосієм хлівів, спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які не звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, «щоб лиха не принесли».
З Благовіщенням пов'язаний ще один обряд, котрий у (народі називали «Вдовичим плугом». Ця високо гуманна форма засвідчує про добродійство народної моралі і шляхетність суспільних взаємин серед простого народу. Саме в цей день сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли оброблятиме ниви вдовам та сиротам. Адже здавна на Україні існував звичай: першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну і важливу роботу за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати. Вважалося аморальним, якщо хтось з односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдів починав орати в себе вдома.
Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують: «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола» чи «Благослов зиму руйнує», а тому уважно стежили за погодою.
Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день.
Гарна погода гарний врожай.
Туманний ранок — повіддя на річках.
Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.
Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно.
Благовіщення без ластівок - холодна весна.
На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
На Благовіщення птиця гнізда не в'є.
На Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6.05) віл напасеться.
До Благовіщення кам'яна весна.
Благовісника, архангела Гавриїла (8).Архангел Гавриїл вважався володарем блискавок, а тому намагалися відповідно вшанувати свого покровителя, «щоб блискавкою не спалив хати».
Люди вірили, що все народжене в цей день «буде не благовісне»: в ягнят з'являться «кручаки» — черви в голові, а із знесеного яйця не вилупиться курча тощо. Якщо пізня весна, то з Благовісника сіяли ярину.
Мотрони (9). Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати.
Мар'ї (14). Якщо на Мар'їн день повінь, то вродить густа трава; коли ж не прошумлять таловоди, то літо буде холодне і дощове.
Федула (18). До цього дня намагались не виставляти подвійних вікон, бо «До Федули ще не раз морози були», а коли «Прийшов Федул — тепло роздув». Цей день буває переважно сонячним або дощовим.
Родіона, Руфи (21). Період, коли Сонце зустрічається з Місяцем. Очевидно, в цей день у давнину вшановували диких звірів і плазунів. Про це свідчать численні обряди в різних регіонах України. Одні інформатори стверджували, начебто на Родіона вилазить із землі всяке гаддя, але його в цей день не можна вбивати, бо «Хто побачить гадюку і вб’є, то сонце три дні буде плакати».
Відтак, запримітивши плазуна, казали:«Гадина, гадина! Не кажи ти гадові, що я тебе бачила, і я не буду нікому казати». Власне,побутувало повір'я, що на Родіона з'являються із землі загадкові «руфи» —такі собі невизначені істоти.
У цей день господині намагалися вперше винести на двір маленьких курчат або гусят із зав'язаними очима; це для того, щоб «ворони та шуліки сліпли». Натомість,побачивши вперше журавлів, брали грудочку землі, розмішували її з просом, і коли його висіяти, то воно щедро заврожаїться; або ж навколо себе збирали соломинки й клали в гусяче гніздо «на приплід та несучість».
Почувши грім, дівчата миттю бігли вмиватися і витиралися червоною полотниною, щоб на щоках з'являвся рум'янець. Чоловіки ж притулялися до дерева, аби «не боліла спина під час жнив», бо на Руфи «рушиться» (тобто проростає)зерно.
Якщо цього дня добра погода — буде погоже літо, а якщо негода — холодне і дощове; якщо наступного дня погода не встановиться то рік буде сухий.
Терешка (23). До цього часу мають стужавіти дороги, а відтак завершується найбільше бездоріжжя.
Зенонів день (25). Весна землю парить.
Мартина (27). Якщо жаби на Мартина кричать, а після Мартина мовчать - неодмінно похолодає.
Зосима (30). Зосим, як і Саватій, вважається покровителем бджіл. Віддавна на Україні, де був вельми розвинений цей промисел, пасічники особливо шанували своїх патронів, насамперед Зосима. Всюди на пасіках з початком медозборів виставляли ікони захисника бджіл, відправляли молебні і влаштовували різноманітні обряди.
У побутовому житті було безліч пасічницьких молитов та заклинань од злодіїв, хижаків, мору тощо. Для прикладу наведу лише одну молитву-заклинання, якою користувалися власники бджіл на Поліссі:
«Полети ж, моя пчілко, на всі чотири сторони за жовтими восками, за солодкими медками, приспор медку в свої вулики. Як риба-щука біжить по воді, нехай так моя пчілка поспішає до моєї пасіки; як по стовпових річках та по тічках біжить вода до моря, отак би й до мене, раба Божого, моя пчола летіла з усіх- усюд — з темних лісівта луків, з боліт, чорних хащ, де вовки не водяться й птиця гнізда не в'є, з чистих полів, назбиравши ярих восків, сідали досвоїх вуліїв з приплодом господу Богу на офіру во славіє, а мені, рабові Божому, на пожиток во віки віків, амінь!»
У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною свічкою та свяченою водою, скроплювали нею всі вулики, а при вході прибивали «вовчу пащеку», щоб бджоли «могли одгризтися від напасників».
Про бджіл, які вважалися священними створіннями (їх не можна було проклинати, навіть казати, що вони «здохли», а тільки «згинули», «вимерли», бо «то Божа комаха»), побутувало безліч прислів'їв та прикмет.
Вербна, Цвітна неділя. Шоста і остання неділя семитижневого Великого посту, після якої вже надходила Паска. В цей день жінки святять вербові галузки і зберігають їх до вигону в поле корів. Виганяючи з хліва а бодвору тварин, символічно «били» ними, щоб корови та телиці скорше побігали. Крім того, зайшовши до хати, матері «освячували» своїх дітей легким поцьопуванням різочки, щоб були слухняними й чемними, приказуючи: «Не я б'ю — верба б'є, недалечко красне яєчко! За тиждень уже Великдень».
На Закарпатті Вербну неділю ще називали Цвітною. Освячені галузки верби затикали під образи, а чоловіки приправляли їх до капелюхів.
З Вербною неділею суголошуються й деякі прислів'я.
Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.
Дме вербич — кожуха тербич.
Вербич — два кожухи тербич.
Верба красна (святили тільки цей вид) —б'є напрасно, верба біла — б'є за діло.
Чорний тиждень. Він пов'язаний з розп’яттям Ісуса Христа і ним закінчується Великий піст. Кожен день тижня мав свою назву: чорна середа, чистий, або живий, четвер, великодня п'ятниця, великодня, чи страсна, субота.
На особливу увагу заслуговує чистий четвер. За християнським вченням, у цей день пізно ввечері один з дванадцяти учнів — горезвісний Іуда — за тридцять срібних продав свого вчителя Ісуса Христа, якого й розіп'яли опівночі. Тому вважали, що в четвер оживають усі зловісні гади і плазуни. Відтак люди намагалися • цей день обов'язково вмитись або скупатися, тобто очиститись од гріхів, як це вчинив Пілат; перед тим як провести екзекуцію, він вимив руки і сказав: «Я не беру на себе вини, бо не бачу провини в ньому».
У Карпатах чистий четвер називали ще «живим», а тому гуцули з цієї нагоди розпалювали вогонь і тримали його доти, доки не вигонили тварин на пасовиська. Ним обкурювали домашню худобу від злих духів. Ввечері, після відправи у церкві, люди запалювали свічки і намагалися принести живий вогонь до хати, щоб зробити на сволокові чорний хрестик.
Особливо клопітно жінкам у страсну суботу. Адже потрібно напекти пасок, нафарбувати яєць і посвятити їх у церкві. Звечора біля храмів розпалювали вогнища, щоб біля них могли погрітися ті, хто прийшов на всеношну. З цим вогнем пов'язана біблійська історія, згідно з якою, коли помирав на розп'ятті Христос, довкіл ватри разом з охороною сидів і Петро.
Вважалося за велику честь для тих, хто прийшов на всеношну, не заснути. Побутувало повір'я: якщо в цей час спить господар, то виляже пшениця, а коли господиня — льон; дітей заохочували в такий спосіб: якщо не проспиш всеношної, то неодмінно знайдеш кубло дикої качки...
Великдень, Паска. Одне з найбільших, після Різдва, християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. Започатковується обряд удосвіта сповістою священика «Христос воскрес!». Після врочистого обходу храму починали святити паски і крашанки. Потім люди розходилися по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи одне одного: «Христос воскрес!» їм відповідали: «Воістину воскрес!» і цілувалися тричі.
Найпершими верталися з всеношної дівчата. «Як за нами люде йдуть додому,—казали одна одній,— так би за нами й свати йшли!» Умившись з крашанками («щоб рум'яними щодня були щоки»), сідали за стіл. Господар зі свяченої паски обрізав з трьох боків скибочки, приказуючи: «Бог-отець,Бог-син і Бог-дух святий». Ці окрайці тримали до закінчення свят і віддавали худобі. Натомість крашанками грали «навбитки».
Загалом Великдень — родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь по обіді збиралася в центрі села, і дівчата водили хороводи, а підлітки, набравши крашанок, грали «навбитки». Це було вельми забавне серед дітвори, а то й парубків дійство. Крім того, дівчата заздалегідь готували писанки й дарували тим хлопцям, до яких лежало серце.
Обряд Паски у давнину асоціювався з вмираючими та воскресаючими богами. Очевидно, звичай пекти паски і фарбувати яйця перейшов ще з дохристиянських вірувань. Не випадково в Карпатах на паску клали зубки часнику як охоронний символ.
Шити, білити, а завтра Великдень.
Обійдеться на Великдень без гречаної паски.
Не кожен день Великдень.
Не кожен день Великдень, а хліб — не паска.
На Великдень сорочка хоч лихацька, аби біленька, а на Різдво хотя й сирова, аби нова.
Дороге яєчко к Великому дню.
Де той у Бога Великдень, а він уже з писанками та крашанками.
На Великдень перший раз закує зозуля.
Де вовк на Великдень зачує дзвони, то буде цілий рік крутитися.
Квітневий день рік годує.
Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє.
Квітневої роботи на май не відкладай.
Квітень з водою, а травень з травою.
Теплий квітень, а мокрий май — буде в полі урожай.
У березні поскачи, а в квітні пограй, то дідька їстимеш коровай.
Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.
У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає.
У поле вирушай, козаче, вже весна соком плаче.
Весна днем красна.
У весняну погоду і смутний веселим буває.
Де багато пташок, там нема мурашок.
Посієш вчасно, то вродить рясно, а посієш рідко, то вродить дідько.
Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.
Трапляється такий год, що на день по сім погод.
Апріль — корові запрій, май — корові дай.
Апрільський сніг такий, як жіночий плач.
Сухий квітень — голодний рік.
Мокрий квітень, сухий май — буде в клуні рай.
Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, а трохи літа.
Ластівки вилітають — годину обіцяють.
Журавлі прилетіли і полудень принесли.
* * *
Пізня весна — ознака того, що влітку переважатиме холодна погода.
Якщо жайворонки багато й довго співають — утримається ясна погода без опадів, якщо ж їх не чути від самого ранку — чекай негоди.
У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.
Високі, пір'їсті хмари, що нерухомо висять, ніби розірвані,— така погода утримається.
Купчасті хмари надвечір не зникають — погіршиться погода, задощить.
Вранці хмариться, але до обіду проясніє і з'являться купчасті хмари —завтра буде сонячна погода.
Черемха зацвітає передостанніми весняними заморозками.
Якщо спливе на поверхню листя німфеї —кінець нічним приморозкам.
Рясно цвіте горобина — на добрий урожай льону.
За цвітінням осики визначають строки ранньої сівби моркви, а за цвітінням черемхи — картоплі.
Закурілася ліщина —час орати.
Розпустився дуб — пора сіяти горох.
Якщо дуб раніше од ясена розпустився — на сухе літо.
Зазеленів березовий гай — пересаджуй дерева.
«Місячник лісу» — від цвітіння ліщини до появи китиць на черемсі.
Доки не розвилася жовта верба — не висаджуй у грунт будь-якої розсади.
Появився сокорух у клена та інших дерев — настане тепла погода.
На луках чи в лісі розпустилися золотаво-жовті дзвіночки первоцвіту — настануть теплі дні.
Багато шишок на соснах та ялинах — на врожайний рік жита та пшениці.
Якщо на початку квітня грім — на тепле літо.
Туман стелиться по воді — на ясну погоду, піднімається вгору — на негоду.
Вранці проти сонця туман — дощу не буде.
Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.
Перші гриби — зморшки та сморжі — виросли на пагорбі, то на дощове літо, коли ж в улоговині —на сухе.
Закумкали жаби — можна садити кукурудзу.
Жаби не квапляться розпочинати свої перші весняні концерти — ще повернеться холод.
Повернулися з півдня перелітні кажани — прийшла справжня весна.
Горобці сидять настовбурчившись — незабаром збереться на дощ.
Ластівки почали лаштувати гнізда — настало стійке тепло.
Копита - в коней потіють — на тепло.
В який бік лягає тварина спиною, звідти повіє вітер.
Якщо в морозяний день заспівав півень — потепліє.
Якщо кури злітають на найвищі місця в курнику чи на подвір'ї — чекай опадів.
Галки сідають на верхів'я дерев — до тепла, а всередину шиються — на мороз.
Граки групами, покрикуючи, метушаться над гніздами — то сядуть, то знову злетять —погода переміниться.
Журавлі летять мовчки, низько й швидко — на негоду.
Перелітні птахи летять зграями — на дружну весну.
Жайворонки зранку не співають — на дощ.
Якщо жайвори здебільшого співають у ранці— чекай доброго врожаю з раннього посіву,якщо ж під обід — ліпше вродить середній посів.
Згадай, коли вперше почув жайворонка: якщо вранці й у хмарну погоду — літо буде дощове і врожайне.
Ранній виліт бджіл — ознака, що настане тепла весна.
Якщо у квітні кропивниця сідає на вулики — буде медовий рік.
Великі роси — на добрий врожай.
Проліски дивляться на світ веселими блакитними очима — буде хороша погода; перед негодою сплющуються й никнуть.
Вітер дме вночі — з'явиться вдень вода,тобто занегодить.
Якщо вітер до вечора не стихає і напрямок його не міняється проти ходу годинникової стрілки — ознака тривалих опадів.
Сині хмари — на тепло й опади.
У квітні вітер з південного заходу — чекай тривалої негоди.
Барвінок щойно з-під снігу і одразу рясно зацвів—трави влітку буде багато.
Верба зацвіла, коли стояла ясна й тепла погода,— літо буде тепле й щедре на мед.
Якщо весна була маловітряна, то літо буде сухе.
Якщо кожух став гнучким і м'яким — чекай тепла й опадів.
Якщо навесні на повієві чи лободі перше листя вужче од звичайного — літо буде сухей спекотне.
Коли розпочинається весняна оранка,зверніть увагу: якщо в борознах буде багато лялечок хруща... то це віщує добрий врожай проса, а ось вишні вродять погано.
У квітні ясні ночі закінчуються приморозками.
Ні холодніший од березня, ні тепліший од травня квітень не буває.
