З вербною неділею вітаю,
Всіх благ я від душі бажаю!
Нехай думки чистіші стануть і світліші,
А люди щирі і добріші!
Хай череда щасливих років
Складає світлих днів букет!
Хай щастя, наче той метелик,
Змахнувши крильцями, іде на злет!
Хай кожну промайнувшу мить
Освітить сонця ясний блиск,
А кожний промайнувший час
Хай стане радісним для Вас.
Освячене щастя вербою
Гіллясті верба батоги.
Добробут хай буде з тобою,
Щоб Бог міг дорогу до тебе знайти.
Щоб добрим було твоє серце,
А б'ють лиш вербові гілки.
Лиш ті, що дарують деревця
У променях перших весни.
Відгуляли, відшуміли заметілі,
Дочекалися ми Вербної неділі.
Принесли із церкви гілочки свячені,
Осяйні, весняним сонцем золочені.
Забуваються всі клопоти й страждання,
Оживають у душі слова прадавні:
-Верболіз, бий до сліз!
Не я б'ю, верба б'є,
Будь здоровий, як вода,
А багатий, як земля...
Увійшла в свої права весна-газдиня,
Моя доня вже готує цибулиння,
Будем крашанки невдовзі фарбувати,
Бо ж Великдень - світле свято - йде до хати.
Це не чари - обереги предковічні.
І відлунює у серці слово віще:
- Топчу-топчу ряст, ряст,
Бог здоров'я дасть, дасть...
Дай Боже діждати й на той рік топтати...
З церкви бабуся принесла лозинки,
Глянсові, ніжні, пухнасті вербинки,
Нас і дорослих у хаті зібрала,
Гілкою хльоскала і примовляла:
"Верба пестлива, бий на вродливе,
Різка, з любов`ю, бий на здоров`я,
Будьте слухняні і чемні сьогодня,
Нині і прісно... ну, хоч до Великодня!"
Всім по галузці на згадку роздала,
Решту малу за ікону сховала.
Шию обняли бабусину діти -
Дякують їй, що... вербою побиті!
У Квітну неділю
Всі до церкви йдуть.
Гілочки вербові
Святити несуть.
Сьогодні святкує
Моя Україна,
У святій пошані
Вербова лозина.
Вона сповіщає,
Що лише за тиждень,
Будем святкувати
Пресвятий Великдень!
Верба б’є, не я б’ю, за тиждень – Великдень…»
Вже сотні років на Вкраїні лунає…
Лозою вербовою б’ються й по нині,
Від болю такого ніхто не страждає.
Раненько узявши вербову лозину,
Ми йдемо до церкви її освятити.
Вона цілий рік береже Україну,
Це наш оберіг, без якого не жити.
Радіймо весні, тим брунькам, що напухли.
Зустрінемо Паску – почнемо радіти.
На Вербну неділю гілки ще не всохли,
І їх необхідно у церкві святити.
Віталій Назарук
Била бабця мене вербою
Щоб завжди була молодою
Щоб росла,як верба, крислата
Била бабця за маму й тата.
Щоб довіку я їх любила,
Щоб мене не лишила сила
Щоб здорова була й завзята
Ще й за путнього била зятя
Щоб кохав,шанував родину
Била бабця за доцю й сина
За майбутнє моє безхмарне
І за долю мою не марну.
Била бабця--немов святила
Сонцем очі її світили
Я ж сміялася і раділа
Була Вербною та неділя.....
Освячене щастя вербою
Гіллясті верби батоги.
Добробут хай буде з тобою,
Щоб Бог міг дорогу до тебе знайти.
Щоб добрим було твоє серце,
а б’ють лиш вербові гілки.
Лиш ті, що дарують деревця
У променях перших весни.
Верба - цвітна неділенька
Вербою махала,
Що за тиждень вже Великдень
Всім нагадала.
То ж не мали понеділок
З вівторком спочинку -
Виганяли найменшу
З хати порошинку.
А середа - господиня
Мала лиш мороку,
Випікала жовту бабку -
Паску круглобоку.
Четвер "страсті" прочитав
В смутку та жалобі,
А п`ятниця сторожила
При господнім гробі.
Ледве писанки субота
Встигла посвятити.
Вже Великдень нам співає:
"Христос Воскрес",діти.
|
