За народним календарем, празник Покрови вважається в народі святом останніх плодів. До початку жовтня звичайно закінчували сівбу озимих. У цей час розпочиналася пора весіль, яка тривала два тижні до Пилипівського посту. Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: Свята Покровонько, покрий мені головоньку. У селянському побуті за станом погоди на Покрови намагалися передбачити характер майбутньої зими. Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і з хуртовинами, якщо з півдня - то тепла. Казали також, що Покрова покриває або листом або снігом; якщо в цей день землю не покриває сніжок, то не жди його ані в листопаді, ані в грудні. Як бачимо, Покрова Пресвятої Богородиці святкується в Україні не лише як національне свято, але і як народно-релігійне.
Культ Матері Божої як Покровительки і
Заступниці нашого народу сягає ще з давніх княжих часів, коли наша земля
зазнавала ворожих нападів звідусіль. У часи таких лихоліть наш народ
звертався за допомогою до Пречистої Діви Марії і ніколи не був опущений
Нею. Зародилося це свято у Царгороді, столиці Візантії, під час облоги
міста арабами. Столицю Візантії Константинополь оточили араби.
Все місто було у великій тривозі. У церкві Пресвятої Богородиці на
Влахернах, де переховувалася Її риза, відправлялася Всеношна. Між
народом ревно молився про охорону міста і святий Андрій Юродивий зі
своїм учнем - Епіфаном. Перед завершенням відправи святий Андрій у
видінні побачив, як від дверей церкви йшла світлом осяяна Пресвята
Богородиця у супроводі святого Івана Хрестителя і святого Івана
Богослова та при співі великого хору святих. Божа Матір підійшла до
престолу, припала на коліна і довго молилася, заливаючись слізьми. Потім
встала, зняла з себе преясну хустку-покров і широко простягла її над
народом у церкві. Незабаром видіння зникло. Св.
Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Єпифанія: "Чи
ти бачиш, брате, Царицю і Владику всіх, яка молиться за весь світ?". На
що той відповів: "Бачу і жахаюся". Це з'явлення було прославлене
присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їхній
боротьбі із загарбниками. Святий Андрій і Епіфан
зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла сюди, щоб захистити їхнє місто
від ворогів. І справді - вороги відступили. Місто було врятоване. Від
тієї хустки-покрову дістав назву і сам празник як згадка про цю подію.
Покров став символом заступництва та опіки Пресвятої Богородиці.
Серед
українців, які постійно страждали від набігів, ця легенда набула
особливої популярності. Під могутній Покров Богородиці прибігали наші
князі і королі, козаки і січові стрільці. Згадаймо князя Ярослава
Мудрого, який після перемоги над печенігами в 1037 році віддав увесь
свій народ і державу в опіку Божої Матері. І так з волі нашого монарха
Пресвята Богородиця стала офіційною Заступницею, Покровителькою й
Царицею нашого народу. Козаки також з особливою довірою
ставилися до опіки Богородиці. Ідучи в похід і вертаючись з нього, вони
спішили до Неї зі щирою просьбою про заступництво і з подякою за
вислухані молитви. В їхній бойовій пісні "Нумо, хлопці, до зброї" є такі
слова: "Нам поможе св. Юрій ще й Пречиста Мати турка звоювати". Щорічно
у цей день козаки з великою урочистістю відзначали це свято на Січі у
своєму головному храмі св. Покрови. Діва Марія - Покровителька
відважних воїнів-захисників Батьківщини. Вона допомагає подолати ворога
і визволяє з неволі. Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 року
проголосила празник Покрови своїм офіційним святом. Своїм це
свято вважають і пластуни. Вони вірять, що Богородиця не тільки
заступається за них, але й у своїх молитвах просить у Бога кращої долі
для української молоді. Матір Божа узяла під свій покров
молодіжну організацію "Пласт" у найважчі для неї часи, коли комуністична
влада намагалася цілковито знищити цю організацію. Це були нелегкі
випробування. Пластуни вимушено покидали рідні терени, відновлюючи Пласт
на чужині. Там, впродовж десятиліть оберігали і розвивали наші пластові
традиції та вподобання, а коли Україна стала незалежною та вільною
державою, допомагали відроджувати Пласт на рідних землях.
Завдяки неустанній помочі Божої Матері Пласт відновив свою діяльність в
Україні і продовжує плідно працювати з молоддю, бо знає, що Пречиста
Діва Марія завжди стане на захист тих, хто вірно служить Богові і своєму
народові. Увесь наш народ завжди з великим довір'ям прибігав і
прибігає до Божої Матері та взиває Її помочі чи то в справах особистих,
чи родинних, чи в часи всенародного лихоліття. Її свята ікона
знаходиться у кожній українській хаті. В історії нашого народу записано багато чудесних випадків помочі Божої Матері, особливо під час нападу ворогів на нашу землю. Покров Пресвятої Богородиці святкуємо 14 жовтня. В Україні це свято відзначають дуже врочисто і величаво.
Свято Покров Пресвятої Богородиці завжди було і є для нашого народу днем великого вияву любові і подяки Божій Матері та днем радісного возвеличення Її покровительства та заступництва. Св. Отець Пій Х-ий в 1912р. сказав до нашого єпископа Микити Будки такі слова: "Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти". І це справді так. Ми сильно віримо, що набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як до своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що Вона нашого народу ніколи не опустить і заступиться за ним до свого Сина та випросить в Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях упаде царство тьми й неволі і знову запанує царство Її Божого Сина. Отож і ми намагаймося якомога частіше прибігати під покров Матері Божої, просити у Неї помочі, милосердя, жертвувати Її усі наші діла, віддавати Їй честь як своїй вірній і невтомній Заступниці, Опікунці й Цариці.
ПОКРОВА
(14 жовтня) Що розказував нам батько, не забудь до скону,
Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону.
Сарацини підступили під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки – не дали їм ради.
І коли вже воювали
за рубіж останній,
На всеношній святий Андрій,
а з ним Єпіфаній
(його учень) раптом бачать
прямо перед ними
У повітрі Матір Божу
з багатьма святими.
І коли вже сил у греків
зовсім не ставало, Розпростерла Мати Божа
біле покривало,
Омофор свій, над їх станом, благаючи стиха
Про спасіння того граду
від біди та лиха.
Андрій Юродивий за походженням був скитом-слов'янином з південних земель Русі-України.Він з іншими невільниками опинився в Константинополі в одного багатого пана. Тут Андрій пізнав і полюбив християнську віру. Отримавши від пана свободу, Андрій вирішив більше часу проводити за молитвою та за читанням св. Книг. Коли жив св.Андрій Юродивий і коли було чудо Покрови, важко сказати, бо думки істориків розділились. Одні вважали, що Андрій жив у V-му столітті за панування цісаря Льва І-го Великого (457-474), а інші, що на початку Х-го сторіччя на часи цісаря Льва VI-го Мудрого (886-911). Празник Покрови у греків є місцевим празником і після занепаду Константинополя 1453р. вони перестали його святкувати. Невідомо також, чому саме цей день, 14 жовтня став днем празника. Можливо тому, що того дня св. Андрій мав видіння або ж тому, що того дня Східна Церква відзначає пам'ять св.Романа Сладкоспівця, який склав багато гімнів на честь Пресвятої Богородиці. Наступного дня наша церква святкує пам'ять самого св.Андрія Юродивого.
Історія нашого народу записала чимало чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім у часи нападу ворогів на нашу землю.
До неї в тяжких хвилинах прибігав за поміччю князь Мстислав, який
пообіцяв збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допоможе йому і
його війську перемогти в бою черкесів. Після перемоги він радо виконав
свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх спогадах писав,
що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії.
Він навіть склав окремо молитву на Її честь. Князь Ігор,
герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після своєї втечі з неволі, йшов з
поклоном до чудотворної ікони Матері Божої Пирогощі, щоб Їй подякувати
за допомогу і порятунок. Галицький король Данило після
успішного походу на Чехію спішив з подякою до ікони Пречистої Діви Марії
в Холмі та біля Її стіп склав багаті дари. Князь Ярослав
Мудрий 1036р. розбиває печенігів і з вдячності для Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор св.Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він в 1037 році віддав увесь свій
народ і державу в опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха
Пресвята Богородиця стала офіційною Заступницею, Покровителькою й
Царицею нашого народу. Наші князі прикрашали іконками
Божої Матері або молитвами до Неї свої печатки, нашийні іконки, що
грецькою мовою звалися енколпіями. В новіших часах знайдено в Україні
чимало таких старовинних золотих, бронзових і мідних енколпіїв. Одна з
таких має грецький напис: "Богородице, будь моїм покровом і захороною.
амінь". Матір Божа взяла під свій покров не тільки місто
Константинополь. Подібне сталося і в нашій історії, коли Пречиста Діва
Марія чудесним способом врятувала Почаївський Монастир від нападу
турків. Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм
покровом заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь
Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечоровая над Почаєвом стала".
