Святий Миколай
 Святий Миколай народився 280 році
у Патері, лікійському місті у Малій Азії, де були християни. Його
батьки, Теофан і Нонна, з великою любов'ю і старанністю займались
вихованням єдиного сина. Вже з молодих літ св.Миколай дивував усіх
християнською праведністю. Уникаючи різних розваг, увесь час присвячував
читанню Св.Письма, молитвам, постові, неначе готуючи себе до
майбутнього служіння Богові.
Земні турботи перестали непокоїти
молодого юнака і він вирішив посвятити себе на службу Христові, тобто
подбати про небесне життя.
Його дядько, єпископ Патерський,
бачив побожність свого родича Миколая. Єпископ вирішив взяти його під
свою опіку і причислив його до духовенства Патерської Церкви.
Незабаром Миколай був висвячений на священика. У часі свячень, як
розповідає Передання, єпископ виголосив пророчі слова, що стосуються св.
Миколая: "Оце, браття, бачу нове сонце, що сходить над землею і потішає
засмучених. О, яке щасливе це стадо, якому він буде пастирем! Бо добре
він буде доглядати свої вівці, що заблудили, бо нагодує він їх душі
побожністю й буде великим заступником в бідах" (зі стихири вечірні
празника).
Ставши священиком, св.Миколай подвоїв свої труди.
Не шкодуючи часу, він багато молиться за своїх повірених, чинить добрі
діла милосердя. Оцінивши працю молодого священика, єпископ Патерський
доручає управляти єпархією в часі своєї відсутності.
В цю пору
помирають батьки св.Миколая, залишаючи йому багату спадщину. Та
св.Миколай знає, що робити з нею. Тайно та щедро роздав він між бідними
усе своє багатство, шукаючи тих, хто найбільше був у потребі. Його любов
і милосердя врятувало багатьох нещасних не тільки від нужди, але й від
гріха.Своїми молитвами св.Миколай рятував і хворих людей, утихомирював
бурі й навіть воскресив одного моряка, що впав з корабельної щогли.
Пізніше св.Миколай, відбувши прощу до св. Землі, відвідавши святі
для кожного християнина місця, покидає світ і йде в Сіонський монастир.
Св. Миколай став лікійським архієпископом, його одноголосно обрали
єпископи, зібрані в місті Мирі. Новий архієпископ не пишався тим, що
посів таке високе становище у Церкві Христовій. Навпаки, він не прагнув
розкоші.
Під час переслідування християн у Римській імперії,
за царювання жорстокого Ликинія, Миколай був схоплений та кинутий до
в'язниці. І тільки за царювання Констянтина Великого св.Миколай був
визволений і вернувся назад до своїх обов'язків архіпастиря.
Святий Миколай помер у 342 році Після Різдва Христового. Чесне тіло
великого архіпастиря було похоронене у соборі міста Мир. З нетлінних
його мощів стало витікати пахуче миро, яким помазувались недужі і
оздоровлялись. Над тілом Святого ставалися численні чуда.
Так
тривало сім століть, аж поки у 1034 році християнське місто Мири не
окупували турки. Неодноразово магометани намагалися осквернити святі
мощі Чудотворця Миколая, тому стривожені християни вирішили закопати
чудодійні останки в землю. Але не було Господньої волі на те, аби в
землі залишилися мощі такого великого святого. Тож у нічному видінні
священнику з міста Барі, що на західному узбережжі Італії, з'явився
Миколай і наказав перенести його мощі у це місто з Мир Лікійських.
Перевезти святиню взялися італійські купці з Барі, які вважали Миколая
опікуном мореплавців. Таємно забравши з Мир святі мощі, вони перевезли
їх до Барі 22(9) травня1087 року. Мешканці міста зустріли дорогоцінну
ношу радісними піснями. Відразу ж біля мироточивих мощей почали
відбуватися великі чудеса, багато зцілень сталось від одного доторкання
до гробниці. Для святих мощей спорудили підземну каплицю, а пізніше
звели над нею прекрасну базиліку. Відтоді і до нині останки святого
зберігаються у підземеллі цього храму. |
