Не вміла я читати…
І так само Писати теж не вміла (як не гріх!),
Та в перший клас прийшла, - і друга мати
Мене зустріла під веселий сміх: - Дитино!
Не все одразу вдасться!
Піде чимало наших літ…
Ти зрозумієш, люба, що це - щастя.
Який чарівний, дивний білий світ!
І почалося… Всі знайомі лиця,
Уроки… Відпочинки… Знову клас
І я вже Ваша, краща учениця
Вітання шлю із вдячністю для Вас:
Хай сміхом Ваша сповниться оселя,
І статки теж не проминають в ній -
Аби, щасливі, світлі та веселі
Ви, ( ім'я ), прожили кожен день земний
А ми прийдемо - завтра, через роки,
І світлий клас - де зайчик золотив
Згадаєм не прості життя уроки,
Що їх нам перший вчитель присвятив.
Як ми любимо Вас,
Наша вчителько перша,
Що ввели нас з собою
В світлий, сонячний клас.
І, обличчя свої на долоньки зіперши,
Ми дивились на Вас,
Прислухались до Вас.
Будьте здорові і живіть, будь ласка,
Ведіть малечу зранку за поріг.
Багато вже від вашого серденька
Протоптано і пройдено доріг.
І це нічого, що вже сріблить коси
Така непрохана і рання сивина.
Для нас завжди ви будете найкраща,
Найперша, рідна вчителько моя.
Читати вчили буковка до букви,
Прокласти стежку в це складне життя.
Роки пройдуть, а ми вас не забудем
Найперша, рідна вчителько моя!
Я пам'ятаю день і час,
Коли пішов у перший клас,
Коли за парту вперше сів
І першу лінію провів...
Як перше слово прочитав,
Як першу букву написав,
І перші вчительки слова,
Що хліб - усьому голова,
Повік залишаться в мені
Дитячі мрії осяйні,
Стежина в росяні поля
І перша вчителька моя...
Було це неначе вчора,
Прийшли ми у перший клас,
І Вас привітали хором,
І вчились полюбити Вас.
Було нам всього по 6 років
Звали нас всі "малюки"
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось - ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли
І заспокоювались нами
Було - і нас розвеселяли
І витирали слізки нам.
І поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці
Вже нас контрольні не лякали
Від Вас ми чули "молодці".
Було нам цікаво писати й читати
Розвязувать вправи було до душі
Раділи Ви, матуся й тато,
Коли ми виразно читали вірші.
Ви до нашого рідного слова
Прищепили повагу й любов
Ви навчили нас рідної мови
Щира дяка Вам знову й знов.
За нас були спокійні мами
Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами
Навчання, працю і свята.
Ви нас навчили чесно жити
Єднатися в нелегкий час
Ми класом почали дружити
З'явились справи спільні в нас.
Ми полюбили фізкультуру
Росли й міцніли з кожним днем.
Збирали ми макулатуру
Було в нас свято не одне.
У дні народження ми з вами
Ділили ласощі на всіх
Пекли торти нам наші мами
Пісні звучали, жарти, сміх.
А наші походи до бібліотеки?
Бо ми ж полюбили читати книжки
Про нинішній час, про події далекі
Бувальщини, оповідання і науки.
А концерти у залі шкільному
Цирк, театр? Як цікаво було
Ми в ці дні не спішили додому
Скільки їх за чотири роки спливло.
Останнє нині в нас побачення
Нам сумно розлучатись з Вами
І просимо у Вас пробачення
Ми найщирішими словами.
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк,
А хтось одержував двійку,
Вступав з товаришем в бійку,
Базікав часто безупинно,
Та Ви прощали нам провини.
Для нас Ви були друга ненька
Жаліли щиро нас маленьких
І нашим мамам завжди радо
Давали добрі Ви поради.
Скажіть, де маємо знайти такі слова,
Щоб побажати щастя-долі, удачі і добра?!
Розцілувати Вас доволі
Бо ж прощання прийшла пора.
Прийміть же ще раз привітання - найпалкіші,
А з ними побажання - найщиріші -
Добра, поваги, злагоди, любові,
Багатої на щастя долі.
Тож прийміть уклін від нас земний
Хай дасть Вам Бог прожити ще 100 літ
І залишити у житті лиш добрий слід.
