Одного разу молодий християнин попросив свого вчителя пояснити, чи варто випробовувати терпіння іншої людини. Учитель взяв порожню чашу і поставив її учневі на коліна, давши в руки глечик, наповнений водою. Потім попросив учня закрити очі і поступово наповнювати чашу.
Вчитель сказав:
- Випробовуючи терпіння іншої людини, ти наосліп наповнюєш чужу чашу, яка, тим не менш, знаходиться на твоїх колінах. Тому ти не знаєш, коли вона переповниться, і ризикуєш облити самого себе.
Продовжуючи повільно наповнювати чашу, учень запитав:
- Отже, християнин не повинен наповнювати чужу чашу терпіння?- Не тільки, - відповів учитель, - в тому, що ти оберігаєш свої ж коліна, чесноти і заслуги немає.
- Так що ж він ще повинен робити? - Запитав здивовано учень, не відкриваючи очей.
Учитель зняв з його колін практично повну чашу і, виливши її вміст назад у глечик, додав:
- Християнин повинен також стежити за тим, щоб його чаша на чужих колінах ніколи не переповнювалася.
