Не згуби в своїм серці "людину", Світу "правди" неси полум'я, Не цурайся, люби Україну, Бережи своє чесне ім'я.
Розгорни соколинії крила, Прапор волі здійми догори, Хай несуть твої дужі вітрила Лиш могутні, попутні вітри.
Хай щасливою буде дорога, Котру вибереш Ти серед всіх. Пам'ятай і молися до Бога, Душу хай не осквернює гріх.
Не забудь своїх друзів ніколи, І затям, як святий "заповіт", Що є мама, Є вчитель, Є школа, Котрі вивели Тебе у цей світ.
Що ж розлетітись хто куди - пора! Щасти вам любі! А ніхто не знає, Що вас чекає десь, в далекім краї... За ваші парти сяде дітвора...
І хтось з малих дівчаток та хлоп'ят Допише те, що ви не дописали. А вам саме життя поставить бали - У віртуальний тільки атестат.
Всього для вас відкриється сповна: Спокус безмежність, радощі, тривоги. Вертайтесь завжди в інший край дороги: Доріг багато, в рідний край - одна!
Зустрінемось і пам'ять нашу втішимо! Побачать вас школярики малі. Чомусь здаються ваші вчителі, Чи й справді є для них уже старішими...
Літа зростають швидко у вазі... Хай будуть ваші мрії не примарними, А долі тільки вдалими і гарними! Терпіння вам, терпіння сто разів!
Під дощем чи у спеку, Та в відведений строк В школі кожної весни Є останній дзвінок. Перший крок він сміливий, Він - дорога у світ Результати важливі Шкільних прожитих літ.
Він проводить до входу У безмежність доріг. У будь-яку погоду Проведе за поріг. Він стрімкий, він нестямен, Він - трамплін у життя, Він сигналить початок Наших мрій відкриття.
Скільки в нім хвилювання В далину кличе дзвін. Гіркота розставання і надій, Сподівань, мрій мільйон. Та в відведений строк В школі кожної весни Є останній дзвінок.
Дорогі наші діти, найкращі для нас, Ми бажаємо щастя і долі для вас. Вам сьогодні з дитинством прощатися час, А життя - не стежинка у полі, А життя - це дороги тернисті не раз, А життя - це не сміх і не жарти... Та не бійтесь нічого, у добрий вам час! Світ чарівний і жити в нім варто. Хай вам ляжуть під ноги щасливі путі, Горе й лихо хай всіх обминає. Хай вам буде удача і щастя в житті, І хай серденько ваше співає.
Завтра стрінем на світанні Сонця ясен схід. Ляже в буйнім квітуванні Перед нами світ. Закружляє нас з тобою На прощання вальс. Рідна школа із любов'ю Проводжає нас.
Думки летять, як білий пух тополі, Що снігом замітає зелень віт. Що завтра нам готує наша доля? Чи не зламає вітер ніжний цвіт?.. Ось на святково прибране подвір'я Нас кличе свято дзвоником лунким, І випускниці розпушивши пір'я, Летять у двір із гомоном дзвінким. Тут сльози заступають сміх юначий, А потім - знову нападає сміх, І лектор сивий - то студент неначе, Час зупинився, об'єднавши всіх! Тут рік - як день, життя - як рік минає... Лиш відео фіксує щастя мить: Куратор нас, як мама, пригортає, В очах у неї - весняна блакить!
Подає в ранковій тиші школа Дзвоника останні позивні... І на серці терпко як ніколи: Ти ще учень й одночасно - ні. Не було щасливішого в світі... І старий учитель - стріхи брів - В юнім колі, в білому зацвітті Молодо і сам собі зацвів. І ця Танька, Танечка, Тетяна, В котру був закоханий весь клас, Підійшла до тебе і неждано Запросила на прощальний вальс. Прощавай, шкільна скрипуча парто,- Шхуна у країну добрих знань! Шкодувати рано, ще й не варто, Бо у серці тисяча бажань. Як не думав - не знайшлося слова. Може й нідочого тут слова? Рук торкалася коса шовкова - І хмеліла в танці голова... Ой куди світанок дня покличе, Поведе куди він завтра вас? І щемить чекання на обличчі, І звучить шкільний прощальний вальс...
Попереду ціле життя переліт, будуть шторми і спрага в дорозі. Якщо стомишся й очі щипатиме піт, Якщо ти засумуєш, затужиш в тривозі, Згадайте гніздо, де ти ріс і мужнів, Згадай наше море, і поле, і трави, І вічну тривогу своїх матерів, І школу, і друзів своїх нелукавих.
Злились печаль і радість в одне ціле, Вертає пам'ять знов до першого дзвінка, До того дня, коли малих, несмілих, Привітно стріла вас всіх школа гомінка. І кожен, як умів, вбирав в себе знання. За пройдені уроки ви цілий світ відкрили, Повільно, потроху, по капельці щодня. Більше десятка літ ви зі школою дружили.
Одинадцять зоряних літ промайнуло, Незабутніх, ясних шкільних літ. І сьогодні, мов пташка з гніздечка, Ти летиш у незвіданий світ. Скільки років ми сиділи поруч І писали за рядком рядок, Поки дзвоник у ранкову пору Не звістив: скінчився наш урок. Однокласники, однокласниці! Не забудемо друзів ніколи, На вітрах життя не погаситься Вогник рідної школи.
Школа моя величава Дивиться вікнами в світ, Наче в букет пов'язала Мрії окрилених літ.
Перші відлунюють кроки, Тут ознайомились ми, Мріє, ти в небо високе Нас поманила крильми.
Сьогодні музика лунає гучно в школі, І ніжно літо обійма за плечі, В очах у кожного і радість, і надія. В нас випускний, шкільний чудовий вечір!
В останнє, сьогодні в останнє, Для вас пролунає дзвінок, Та пам'ять, мов перше кохання, Вкарбує в історію крок. Дороги, які ж ті дороги, Що ждуть так замріяних вас. Чи радість, чи вічні тривоги, Заб'ють у серцях раз-по-раз. Та ви їх не бійтеся друзі, У долі нема вороття, Надійним супутником вступу у ВУЗИ, Є ваше знання в майбуття.
Випускний!!! Урочистість. Квіти... Ще кілька днів - і старт у вир життя... Що побажать моїм змужнілим дітям, Яке сказати слово-напуття???.. Зростіть ви яблуню, а чи калину, Свою стежину протопчіть у поле, Гордіться завше іменем людини, Щоб добротою повнилася доля. Хай не міліють ріки та криниці, Нехай в садах плоди зростуть дочасно, Щасливої вам долі-трудівниці, Щоб молодість на старості не згасла. А ще вам довгих літ і море квітів. Хай кличуть вас осонцені дороги. Сміливо йдіть мої змужнілі діти, В шляхи життєві від шкільних порогів...
Все біжить швидкоплинна ріка невблаганного часу - Одинадцятий рік залишився в минулому вже... Тільки вчора, здається, ходили до першого класу, А сьогодні знов свято у школі веселе й сумне. Останній дзвінок... Останній урок... Закінчилось дитинство й не буде назад вороття. Останній дзвінок... Останній урок... Закінчилось дитинство, та все ж - попереду життя. Скільки тисяч разів закликав вас дзвінок на уроки! Скільки тисяч разів дарував він перерви для вас! Мов одинадцять днів, промайнули одинадцять років - Залишилось почути дзвінок вам у школі лиш раз... Останній дзвінок... Останній урок... Закінчилось дитинство й не буде назад вороття. Останній дзвінок... Останній урок...
Ви самі ще не знаєте хто ви. Вас чекають життєві дороги. Ви сьогоднні злетіти готові - До побачення рідні пороги!
Схилились каштани у тузі, Сумує за вами ваш клас. Ви - не учні мої, а друзі. Ну а як же я буду без вас?
З вами свята вітали і будні, І турботи свої, і проблеми. І злилося минуле й майбутнє У життєві складні теореми.
Журитися з вами й радіти, Я вірю, ще будем не раз. Ви - не учні мої, а діти, Ну а як же я буду без вас?
Кожна гілочка шле вам вітання, Вас чекає тут кожна стежина. Дайте ж руки мої на прощання. Ця розлука в житті не єдина.
Приходьте сюди неодмінно Згадати прощальний свій вальс. Інші учні прийдуть на зміну. А мені бракуватиме вас!!!
