Ім'я твоє Леся!
У табе ім'я - чудо, Леся!
Поглянь сюди: я - тут! Не десь я...
Прийми від мене вірші - квіти.
Мої вірші - це мої діти!
Іду тебе, Лесю, вітати,
Усіх гараздів побажати:
Любові, Щастя і Добра,
І решту віку на "Ура-а-а!"
Твоє ім'я і від Лариси.
Лариса - "чайка" означає.
Твоє ім'я - це морські хвилі
Життя - дорога! Такі милі.
Жінки із іменем цим - Леся!
Твоє ім'я й від Олександра!
Життя людське - це вічні мандри.
Відважна, мужня захисниця!
Завжди ім'я твоє всім сниться:
Ти ж захисниця всього люду!
Тебе любить я завжди буду!
Жінка з Божим ім'ям, Леся!
Л і л і я
Ім'я твоє - Лілія!
Якщо ім'я твоє від квітки,
Щасливий муж, щасливі дітки.
І ти є квітка надзвичайна,
І запашна, і величальна
Всі хочуть лілію зірвати.
Не кожен вміє її плекати. Лілія - символ чистоти.
Її на іконі побачиш ти.
Цілую лілійне твоє чоло,
Щоб горя в тебе по вік не було.
Цілую руку лілійну твою,
Цвіти на радість у ріднім краю.
Любов
Любов! Це ім'я золоте,
Солодке, п'янке і святе.
Любов лише врятує світ,
Примножить і прикрасить світ.
Любов - це єдина дорога
До людських сердець і до Бога.
Вона усім людям спасіння!
Любов - це рятівне насіння!
Хай в душах воно проросте! Любов віджене, відмете
Увесь непотріб душі й тіла.
Лише б любити ми зуміли.
І найміцніший в світі цім
Лише Любов збудує дім!
Любов дана нам лиш від Бога!
Твоє ім'я Любов - чарує слух,
Як почуття оспіване піснями,
Хай завжди в твому серденьку живе,
Хай завжди вогником в душі палає!
Сьогодні в свято своїх іменин,
Прийми від мене щирі привітання,
Добра та радості, усмішок і тепла,
Нехай здійсняться твої сподівання!
Людмила
Ім’я твоє дивне – Людмила,
Це значить, що людям ти мила,
А щирість твоя й доброта
До тебе усіх приверта,
Нехай же тобі пощастить
Кохання велике зустріть.
На все твоє довге життя
Без журу і каяття.
Ти зі слов’янського ОЛІМПУ
Звідтіль пішло твоє ім‘я.
Не розчинилось, а розквітло
На тлі слов‘янських рут і м‘ят.
В нім милість серця бачать люди,
Якій вклоняються давно,
В нім крига ласку не остудить,
Хоч як би дмухала в вікно, Людмила… пахощі медові,
Нектар і зілля диких трав,
То лик слов‘янської мадонни
У тихих сполохах заграв…
Жіноча мудрість, і дотепність,
та щира посмішка весни,
А у душі безмежжя степу
Дощами щедрими ряснить.
