|
Л е с я
 Ім'я твоє Леся! У табе ім'я - чудо, Леся! Поглянь сюди: я - тут! Не десь я... Прийми від мене вірші - квіти. Мої вірші - це мої діти! Іду тебе, Лесю, вітати, Усіх гараздів побажати: Любові, Щастя і Добра, І решту віку на "Ура-а-а!" Твоє ім'я і від Лариси. Лариса - "чайка" означає. Твоє ім'я - це морські хвилі Життя - дорога! Такі милі. Жінки із іменем цим - Леся! Твоє ім'я й від Олександра! Життя людське - це вічні мандри. Відважна, мужня захисниця! Завжди ім'я твоє всім сниться: Ти ж захисниця всього люду! Тебе любить я завжди буду! Жінка з Божим ім'ям, Леся!  |
Л і л і я Ім'я твоє - Лілія! Якщо ім'я твоє від квітки, Щасливий муж, щасливі дітки. І ти є квітка надзвичайна, І запашна, і величальна Всі хочуть лілію зірвати. Не кожен вміє її плекати. Лілія - символ чистоти. Її на іконі побачиш ти. Цілую лілійне твоє чоло, Щоб горя в тебе по вік не було. Цілую руку лілійну твою, Цвіти на радість у ріднім краю. |
Любов Любов! Це ім'я золоте, Солодке, п'янке і святе. Любов лише врятує світ, Примножить і прикрасить світ. Любов - це єдина дорога До людських сердець і до Бога. Вона усім людям спасіння! Любов - це рятівне насіння! Хай в душах воно проросте! Любов віджене, відмете Увесь непотріб душі й тіла. Лише б любити ми зуміли. І найміцніший в світі цім Лише Любов збудує дім! Любов дана нам лиш від Бога! Твоє ім'я Любов - чарує слух, Як почуття оспіване піснями, Хай завжди в твому серденьку живе, Хай завжди вогником в душі палає! Сьогодні в свято своїх іменин, Прийми від мене щирі привітання, Добра та радості, усмішок і тепла, Нехай здійсняться твої сподівання! |
Людмила
Ім’я твоє дивне – Людмила, Це значить, що людям ти мила, А щирість твоя й доброта До тебе усіх приверта, Нехай же тобі пощастить Кохання велике зустріть. На все твоє довге життя Без журу і каяття. Ти зі слов’янського ОЛІМПУ Звідтіль пішло твоє ім‘я. Не розчинилось, а розквітло На тлі слов‘янських рут і м‘ят. В нім милість серця бачать люди, Якій вклоняються давно, В нім крига ласку не остудить, Хоч як би дмухала в вікно, Людмила… пахощі медові, Нектар і зілля диких трав, То лик слов‘янської мадонни У тихих сполохах заграв… Жіноча мудрість, і дотепність, та щира посмішка весни, А у душі безмежжя степу Дощами щедрими ряснить. |
