Нехай у Вашому житті стріляють лиш Амури,
І вибухає лише пристрасті вогонь.
Не автомати, а жінки прекрасної статури
Нехай торкнуться Ваших натренованих долонь.
Що перша заповідь учителя - любити! Це, перш за все, життя, Бо в ньому жити: Посіяти, плекати і радіти; І знати, що добро росте, Що вклав ти частку серця В це творіння І мудрість й душу, Тільки май терпіння, Бо довго проростає те зерно, Воно ж бо вічне, В терніях воно. А друга заповідь учителя - любити! З натхненням діяти, творити, Шукати і знаходить сходи, І підійматись до зірок, А кожним кроком є урок. Ще й третя заповідь учителя - любити! З своєю совістю дружити, Щоб час пройшов Й лови себе на слові: Дорога вчителя вся виткана з любові!
Жовтень щедрий на барви осінні День учителя - свято ж яке! Освітянській великій родині Дітвора шле вітання палке! Сьогодні усі надзвичайно красиві, Тож сонечком сяйте нам, будьте щасливі! Ці зустрічі з вами цікаві, охочі, Щоб зорями сяяли вчительські очі, А учні у школі трудились на славу, І вище ваш труд цінувала держава!
Весна у літо переходить плавно І світ навколо радісно цвіте. Здається в перший клас ішли недавно, Та відпливло дитинство золоте. Кудись туди де проживає казка, Де розмовляють квіти і трава.
Коли заснула вся країна, -
Не сплять лиш прикордонники у нас,
За спокій наших всіх кордонів
Вони відповідають у цей час.
Застава вимагає завжди
Від них терпіння і знання,
І лиш сьогодні у це свято,
Бажаєм відпочити їм сповна!
Повеселитися, погуляти,
Послухати вітання це.
А вранці знову на роботу,
Кордон для вас – це головне!
Нехай цей день Вам зморшок не прибавить! А ті, що були - радісно зітре! Зміцнить здоров'я, від проблем позбавить! І щастя Вам надовго принесе! Ви поруч із дітьми щоднини Долали знань людських глибин!!!
І ось ця мить, в житті єдина мить,
Коли останній дзвоник продзвенить.
Мелодія весела і сумна,
Мов спогад серця зараз пролуна.
Ось ти ідеш із друзями у клас,
А ось ти закохався в перший раз.
Все біжить швидкоплинна ріка невблаганного часу -
Одинадцятий рік залишився в минулому вже...
Тільки вчора, здається, ходили до першого класу,
А сьогодні знов свято у школі веселе й сумне.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство й не буде назад вороття.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство, та все ж - ще попереду ваше життя.
Скільки тисяч разів закликав вас дзвінок на уроки!
Скільки тисяч разів дарував він перерви для вас!
Мов одинадцять днів, промайнули одинадцять років -
Залишилось почути дзвінок вам у школі лиш раз...
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство й не буде назад вороття.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство, та все ж - попереду життя.
Здається, недавно у школу ви йшли малюками,
На першу лінійку покликав вас перший дзвінок.
Дивились услід вам щасливі й заплакані мами,
Коли ви побігли на свій самий перший урок.
Країною знань мандрували ви з учителями -
Писали, творили, думками долали світи.
Роки промайнули, у даль відпливли журавлями.
Вже їх не вернути, дороги назад не знайти.
Сьогодні скінчилося не лишень ваше навчання -
Дитинство залишити вже наступила пора.
Хай доля пошле вам вершину любові - кохання,
А шлях осяває надії і віри зоря!
Надіюсь, що згодом ми знову зустрінемось з вами,
Бо де б ви не були - найкраще є в ріднім краю.
У класи знайомі повернетесь з дітьми, батьками,
Й під музику цю пригадаєте юність свою...
Здається, недавно сюди ви прийшли малюками,
Та вже відлунав для вас в школі останній дзвінок.
Милуються вами щасливі й заплакані мами,
А завтра життя вас покличе на новий урок.
Ти край мiй єдиний, моя Батькiвщина,
Для мене одна Ти, моя Україно!
Ти чорнеє море, Ти неба блакить,
Ти сонце, що в небi для нас мерехтить!
Ти взимку -Карпати, а в лiтку Ти Крим
Єдина для мене, Ти в серцi моїм!
Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Давно доросле почалось життя.
Здається, вчора атестати нам вручили,
І не знайти в минуле вороття.
Пригадую я перші наші кроки,
Коли прийшли ми в перший клас.
Таким був світ безмежним і широким,
А донька вже танцює шкільний вальс.
Вже (20, )літ звучить у мені вальс,
Отой бентежний, незабутній, перший.
І, хоч я нині віком вдвоє старша,
Учителько, я прошу в танець вас.
Кружляють в голові прості слова,
Ми всі такі однакові та різні.
При зустрічі стаєм неначе рідні,
Шкільні літа не мають вороття.
Як різні діти є у школі,
Так кольори ось цих троянд.
І ви до кожного з любов'ю
Звертаєтесь:"Мій рідний клас!".
А жовтень пензлем вже малює
Всі барви осені "горять",
А Ваші душі не черствіють
Хоч інколи в очах " іскри горять ".
Тож дай здоров'ячка Вам, Боже,
Слухняних, добрих діточок,
Бо в свято згадувать негоже
Наших дитячих помилок!
Учителю! Ти йдеш по цій землі,
І слід стає твій, крок за кроком,
Яскравим вогником у сутінках пітьми,
А все життя для тебе є уроком.
Ти бачиш те, що іншим не під силу,
І відповідь даєш на всі «чому?»
Ти не даремно тут, бо серце має крила,
Воно для всіх – віддать його кому?
Маленьким дітям, синьооким і чубатим,
Що ловлять погляд, кожен рух всяк час -
Це щастя вчителя – його багато,
І слід яскравий – вогник не погас!!!
Золоті знов каштани й тополі,
Шкільний дзвоник як серця ритм,
І в твоїй учительській долі
Вічним трепетом він дзвенить.
Кличе, зве, поринає у спомин,
Де велика родина, шкільна вся сім’я,
Де твоїх зірочок небо повне,
Та єдине для них твоє, Вчитель, ім’я.
Із рожевих світанків дитинства,
Доброти, тепла та любові,
Із батьківства та материнства,
Вся учительська доля твоя.
Світлом сонця удача хай лине,
Як в калиновій казці неначе,
І нехай джерелом в ній неспинним
Буде радість і сміх все дитячий.
