Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Давно доросле почалось життя.
Здається, вчора атестати нам вручили,
І не знайти в минуле вороття.
Пригадую я перші наші кроки,
Коли прийшли ми в перший клас.
Таким був світ безмежним і широким,
А донька вже танцює шкільний вальс.
Вже (20, )літ звучить у мені вальс,
Отой бентежний, незабутній, перший.
І, хоч я нині віком вдвоє старша,
Учителько, я прошу в танець вас.
Кружляють в голові прості слова,
Ми всі такі однакові та різні.
При зустрічі стаєм неначе рідні,
Шкільні літа не мають вороття.
| 
