Весна у літо переходить плавно І світ навколо радісно цвіте. Здається в перший клас ішли недавно, Та відпливло дитинство золоте. Кудись туди де проживає казка, Де розмовляють квіти і трава.
І ось ця мить, в житті єдина мить,
Коли останній дзвоник продзвенить.
Мелодія весела і сумна,
Мов спогад серця зараз пролуна.
Ось ти ідеш із друзями у клас,
А ось ти закохався в перший раз.
Все біжить швидкоплинна ріка невблаганного часу -
Одинадцятий рік залишився в минулому вже...
Тільки вчора, здається, ходили до першого класу,
А сьогодні знов свято у школі веселе й сумне.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство й не буде назад вороття.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство, та все ж - ще попереду ваше життя.
Скільки тисяч разів закликав вас дзвінок на уроки!
Скільки тисяч разів дарував він перерви для вас!
Мов одинадцять днів, промайнули одинадцять років -
Залишилось почути дзвінок вам у школі лиш раз...
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство й не буде назад вороття.
Останній дзвінок... Останній урок...
Закінчилось дитинство, та все ж - попереду життя.
От скінчились уроки, скінчилось навчання,
Розставання надходить нам час.
І звучать найщиріші і милі вітання
Й побажання найкращі для нас.
На лінійку зібралась уся наша школа
Й пролунає останній дзвінок.
І проляжуть дороги аж за виднокола, В серці лишиться кожен урок.
Під дощем чи у спеку, та в відведений час В школі кожної весни є останній дзвінок.
Перший крок він сміливий, він — дорога у світ
Результати важливі шкільних прожитих літ.
Він проводить до входу у безмежність доріг.
У будь-яку погоду проведе за поріг.
Він стрімкий, він нестямен він — трамплін у життя
Він сигналить початок наших мрій відкриття.
Скільки в нім хвилювання в далину кличе дзвін
Гіркота розставання і надій сподівань.
Під дощем чи у спеку, та в відведений час В школі кожної весни є останній дзвінок.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?...
Дзвінок останній пролунає скоро,
Хвилин нудних уроків вже кінець,
Але насправді кожен учень знає,
Що їх чекатиме лише добра вінець.
Ми чуємо, дзвенить дзвінок,
І ось пройшов останній наш урок.
І в це чудове, урочисте свято,
Ви чуєте вітань багато:
Спасибі Вам, за те, що були з нами,
За те, що вчили нас роками,
За всю освіту що дали, -
Людину в нас ви зберегли!
Тріпочуть листочки тополі
Берізка ніжно шелестить.
Сьогодні свято в нашій школі –
Дзвінок останній продзвенить!
Останній дзвоник скоро пролунає
І діти, як ті птахи восени,
Порозлітаються у вирії в житті.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?...
Останній дзвоник пролунав.
Він довгий час нам всім співав:
Він кликав на урок, з уроку,
І так було щодень, щороку.
Ми вас вітаємо. Прощайте,
Про нас усіх не забувайте,
Ви педагоги – вищий клас,
Ми щиро любимо всіх вас!
Вперед ми дивимось з упевненістю в очах!
Бо відчуваємо новий життя ковток.
І зараз, пролетить по нашій школі
Сумний і веселий… останній дзвінок!
Від цих хвилин нікуди не сховатись,
І в кожного на серці почуття,
Що вже від нас пішло дитинство…
Разом з дзвінком йдемо в життя!
Як райдуги колір, яскраві надії,
В травневому небі розтанули сни,
Так несподівано траплялись події,
Феєрверком цікавим цієї весни!
Не кожен твій крок буде легко здобутим,
І деякі іспити будуть важкі,
Та в житті ти, як в зошиті будеш писати,
Чорнилами правди долі рядки!
Дзвони над минулим, і над сьогоденням,
Над тим, що зберіг я, і що не зберіг,
Дзвони над дитинством моїм вже пройдешнім,
Сумний і веселий останній дзвінок!
