Якось трапилося одного разу йти з одного міста в інше доброму і злому чоловікам. Так вийшло, що в дорогу вони не захопили їжі. Добрий чоловік весь час молився про себе і не турбувався про це, бо знав, що Бог прийде на допомогу і пошле що-небудь, але злий чоловік став сильно турбуватися.
В один сонячний день красивий хлопець стояв на площі посеред міста і з гордістю хвалився найпрекраснішим серцем в окрузі. Він був оточений натовпом людей, які щиро захоплювалися бездоганністю його серця. Воно було дійсно ідеальне - ні вмятинки, ні подряпини. І кожен у натовпі погоджувався, що це - найпрекрасніше серце, яке вони коли-небудь бачили. Хлопець був дуже цим гордий і просто сяяв від щастя.
Несподівано, з натовпу вперед вийшов старий...
Нехай у Вашому житті стріляють лиш Амури,
І вибухає лише пристрасті вогонь.
Не автомати, а жінки прекрасної статури
Нехай торкнуться Ваших натренованих долонь.
- Куди зникає Любов? - Запитало маленьке Щастя у свого батька. - Вона вмирає, - відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити!
Маленьке Щастя задумалося... "Ось виросту великим і стану допомагати людям!" - вирішило. Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам'ятало про свою обіцянку
Тоненьким прутиком з вербовим котиком Себе вітаємо легеньким дотиком... Радісну вістку собі говоримо, Що день великий не поза горами, Що вже за тиждень буде Великдень!!
Не давали спокою котові Березневі котики вербові: -Що такого є у них від киці? Міркував Муркіт біля вербиці. -Ну, хіба, пухнастенькі на дотик... Ну такі... такі... неначе котик.
З вербною неділею вітаю, Всіх благ я від душі бажаю! Нехай думки чистіші стануть і світліші, А люди щирі і добріші! Хай череда щасливих років Складає світлих днів букет! Хай щастя, наче той метелик, Змахнувши крильцями, іде на злет! Хай кожну промайнувшу мить Освітить сонця ясний блиск, А кожний промайнувший час Хай стане радісним для Вас.
Давно ... Дуже давно був острів, на якому жили всі Почуття і духовні цінності людей: Радість, Смуток, Пізнання і інші. Разом з ними жила і Любов. Одного разу Почуття помітили, що острів занурюється в океан і скоро потоне. Всі сіли в свої кораблі і покинули острів. Любов не поспішала і чекала до останньої хвилини. І тільки, коли вона побачила, що...
Хлопчина-сирота, одягнений у лахміття, сидів, зіщулившись, біля будинку багатія. Його витягнута рука просила у людей милостині. Цвіла весна, гори, що височіли неподалік, одяглися вже в зелене вбрання і весняне сонце дивилося на світ добрими очима. Повз хлопчика снували люди, але ніхто з них не глянув на нього, ніхто не звернув уваги на бідолашного сироту. Сонце повільно йшло до заходу і, нарешті, сховалося по той бік зелених гір: подув холодний вітер, і хлопчик сильно змерз.
Ця історія сталася з одним хорошим чоловіком. Він був у всіх сенсах позитивною людиною, без шкідливих звичок, займався саморозвитком, відповідально ставився до обов'язків на своїй роботі, в сім'ї його був спокій і порядок. Загалом, із загальноприйнятої точки зору, його життя вдалося в його сорок з гаком років.
Перед Богоявленням Христа Дається Вам вода Свята. Хай Свята водичка Скропить Ваші личка, І окропить ззовні, Щоб були здорові! Хай окропить хату, Щоб в ній зла не знати, Скропить всю родину, Щоб жила щасливо! І всю Україну! Колись на світанні Сам Христос хрестився у річці Йордані!!!
З вечерею усіх смачною, З Йорданською святою водою! Щоб Ісус що охрестився, В потребі заступився За весь Ваш рід і за родину, За нашу неньку Україну! Щоб гості з"їхались бажані. Христос хрестився у Йордані.
Одного разу цар подорожував зі своєю свитою по країні і потрапив в пустельну гірську місцевість, в якій не було навіть бідних пастуших халуп.
Кухар царя поскаржився:
- Повелитель! Я тут для того, щоб тішити твій смак. А в кухонному наметі не залишилося ні крихти солі.
Світлий день і сонце світить
І бездонність неба,
Наступив початок квітня
І неділя вербна.
По церквах народ в молитві
Верболози святить,
Через тиждень вже Великдень –
Саме більше свято.
Страсна п'ятниця ще буде,
Зрада, суд і страта,
Ще вердикт почують люди
Понтія Пілата.
А сьогодні - душі світлі
І думки нетлінні,
Через тиждень вже Великдень –
Свято Воскресіння
Шкода, що паскою Вас не пригостити...
Яєчко інтернетом не послати...
Лишилося лише: -
"Христос Воскрес!" - сказати,
І промінь світла в ваших душах залишити!
Філософ підкинув на долоні яблуко, покрутив, розглядаючи з різних сторін, і глибокодумно промовив:
- Люди вважають, що їхні душі подібні яблукам.
- У сенсі? - Зацікавився його учень.
- Точніше, половинки, - поправився філософ. - Ось так приблизно...
![]("/cvjatkovi/96357897_0_71aa2_1ef7d_L.gif")
