Помер якось один бідняк. І потрапив він у якусь кімнату, де мав чекати на рішення Суду про те, куди йому далі відправлятися: в пекло або в рай. І раптом він помічає, що поряд на лавці сидить багач, його господар, у якого той працював двірником. Багач ніколи не помічав свого працівника. Повертаючись з вечірок з розкішними дівчатами, він кидав на бруківку недопалки, обгортки та інше сміття, яке двірник тут же прибирав. Бідняк не міг собі дозволити не тільки розкіш, але навіть мати сім'ю, яку він не зміг би прогодувати.
- Учителю, - одного разу звернувся до старця його учень, - чи віриш ти в існування раю і пекла?
- Звичайно, вірю. - відповів старець.
- Чому тоді ми їх не бачимо? - Запитав юнак. - Чому вони приховані від людей? Адже якби покарання за гріхи і нагорода за добропорядне життя були зримі, це вберегло б багатьох людей від безлічі негожих вчинків, і наштовхнуло б їх же на хороші.
Всі домівки наші в зелені купаються, Бо зелені свята до нас наближаються. Всіх вітаю щиро й хочу побажати У душі Вам миру й Божої благодаті! Зі святом Трійці!!!
В травах Храми, в травах хати, В травах Україна-Мати! Зелень-трави й листя крильця Лементують-салютують! Дзвонять дзвони-то святкує Україна ТРІЙЦЮ! Вітаю із Зеленими святами!!!
Покрова, матінка Покрова, Ти вічна тиша вечорова, Ти ніжний, лагідний світанок, Кленового листка танок.
Он там яріє горобина, І величава Катерина Нам дорікає: "Діти, діти..." І куполами тихо світить.
Усі ми під твоїм покровом,- Свята земля, свята основа, Хай буде радість, буде свято, Бо ми живем, бо нас багато.
Козацька слава не погасне, Як образ дорогий і ясний, Як ніжний лагідний світанок, Кленового листка танок, Як вічна тиша вечорова,- Покрова, матінка Покрова.
Що перша заповідь учителя - любити! Це, перш за все, життя, Бо в ньому жити: Посіяти, плекати і радіти; І знати, що добро росте, Що вклав ти частку серця В це творіння І мудрість й душу, Тільки май терпіння, Бо довго проростає те зерно, Воно ж бо вічне, В терніях воно. А друга заповідь учителя - любити! З натхненням діяти, творити, Шукати і знаходить сходи, І підійматись до зірок, А кожним кроком є урок. Ще й третя заповідь учителя - любити! З своєю совістю дружити, Щоб час пройшов Й лови себе на слові: Дорога вчителя вся виткана з любові!
Жовтень щедрий на барви осінні День учителя - свято ж яке! Освітянській великій родині Дітвора шле вітання палке! Сьогодні усі надзвичайно красиві, Тож сонечком сяйте нам, будьте щасливі! Ці зустрічі з вами цікаві, охочі, Щоб зорями сяяли вчительські очі, А учні у школі трудились на славу, І вище ваш труд цінувала держава!
Вже прийшла друга Пречиста І вплела в свої намиста Грона калинові,плоди пурпорові Із яблук налитих, із груш соковитих, Із кавунів, динь і слив З неповторних земних див. Різних сортів винограду, По дозрілому йде саду, По щедрій землі, по плаю Це тобі й мені, -я знаю І всім сущим на цім світі Оті дари розмаїті, Оця краса урожаю, Ці лани,- з краю до краю, Ця безмежна неба синь... Навкруги, - де зір не кинь! Подякуймо, поклонімся! І уклінно помолімся До Діви Марії, - за дари такії.
Вересневий день такий духмяний, І дарами повняться поля. А в стареньких Якова і Анни Народилось золоте Маля. Пригортають вимолену мрію, Донечку - немов троянди цвіт - І не знають, що на їх Марію Вже давно чекає цілий світ. Що слова здійснилися пророчі, І в колисці Діва та свята, Що через роки, одної ночі Нам народить Господа-Христа. Вже любов'ю зір її зоріє, Вже й тепер найкраща на землі! З днем народження Тебе, Маріє!- Славимо дорослі і малі...
Кажуть люди: «От і Спас,
Йде вже літечко від нас».
Та всього залишив Спас
Добрим людям про запас.
Мед, як сонце, золотий,
Дух від яблук запашний,
Мак, волошки, чорнобривці —
Все на Спаса пригодиться.
Хто працює, той і має,
І про того Спас подбає!
Літо красне, прощавай,
В душах нам тепло лишай.
Жив чоловік, який всього боявся. Він боявся темряви, павуків, злих людей. І незабаром зі страху взагалі перестав входити з дому. Йшов мимо мандрівник. чоловік впустив його на нічліг і розповів про свою біду.
Весна у літо переходить плавно І світ навколо радісно цвіте. Здається в перший клас ішли недавно, Та відпливло дитинство золоте. Кудись туди де проживає казка, Де розмовляють квіти і трава.
Коли заснула вся країна, -
Не сплять лиш прикордонники у нас,
За спокій наших всіх кордонів
Вони відповідають у цей час.
Застава вимагає завжди
Від них терпіння і знання,
І лиш сьогодні у це свято,
Бажаєм відпочити їм сповна!
Повеселитися, погуляти,
Послухати вітання це.
А вранці знову на роботу,
Кордон для вас – це головне!
