Вже прийшла друга Пречиста І вплела в свої намиста Грона калинові,плоди пурпорові Із яблук налитих, із груш соковитих, Із кавунів, динь і слив З неповторних земних див. Різних сортів винограду, По дозрілому йде саду, По щедрій землі, по плаю Це тобі й мені, -я знаю І всім сущим на цім світі Оті дари розмаїті, Оця краса урожаю, Ці лани,- з краю до краю, Ця безмежна неба синь... Навкруги, - де зір не кинь! Подякуймо, поклонімся! І уклінно помолімся До Діви Марії, - за дари такії.
Вересневий день такий духмяний, І дарами повняться поля. А в стареньких Якова і Анни Народилось золоте Маля. Пригортають вимолену мрію, Донечку - немов троянди цвіт - І не знають, що на їх Марію Вже давно чекає цілий світ. Що слова здійснилися пророчі, І в колисці Діва та свята, Що через роки, одної ночі Нам народить Господа-Христа. Вже любов'ю зір її зоріє, Вже й тепер найкраща на землі! З днем народження Тебе, Маріє!- Славимо дорослі і малі...
Твого Різдва, Пречиста, дивний ранок
Благословивсь й розцвів, як едельвейс.
Твою молитву прикладу до рани,
Голубко біла, що зійшла з небес.
Твій голос – світлий доторк Слави
Творця – Любові, сонячний прелюд
Небесних ласк. Пречиста Діво, ave!
Вклоняюсь. Плачу. Дякую. Молю.
Пребудь в моїй трагічній долі-пісні,
Осяй Небес натхненням ночі й дні!
Хай віру і надію нині й прісно
Твоя любов освячує в мені.
Над зраненою пташкою, Голубко,
Пречисті руки-крила вознеси.
І серце, як маленька спрагла грудка,
З Твоїх долонь зіп’є ковток весни.
Так довго, так щиро молилась,
Так вірила в милість Небес,
До Бога лиш серцем тулилась
І несла покірно свій хрест.
Просила, молила, благала...
Минули в чеканні літа,
Лиш віра в душі не згасала,
Надія на Бога Свята.
Почув ті Молитви Всевишній,
Потішив на схилі життя:
Під серцем побожним, безгрішним
Понесла Пречисте Дитя.
Смиренно здолавши сум'яття,
Чекала Святе Немовля.
І це Непорочне Зачаття
У вдячності славить Земля.
Їй всесвіт співає Осанну,
У світі надії — в квіту,
Бо Чиста і Праведна Анна
Народить Марію Святу.
