. Якось трапилося одного разу йти з одного міста в інше доброму і злому чоловікам. Так вийшло, що в дорогу вони не захопили їжі. Добрий чоловік весь час молився про себе і не турбувався про це, бо знав, що Бог прийде на допомогу і пошле що-небудь, але злий чоловік став сильно турбуватися. Побачивши вдалині, ліворуч від дороги, зарості, він подумав, що там знайдуться якісь їстівні плоди і сказав доброму:
- Давай домовимося: все, що ростиме зліва від дороги, буде моє, а праворуч - твоє! - І злорадно посміхнувся.
- Добре, любий, нехай буде по-твоєму! - Миролюбно погодився добрий чоловік.
Незабаром ліворуч вони побачили зарості дикого винограду. Злий почав їсти його і набрав у дорожню сумку. Виноград був кислий, але так-сяк втамував голод і спрагу. Правда, незабаром почався розлад шлунка і ще сильніше захотілося їсти...
Довго йшли вони, і злий чоловік не запропонував навіть грона винограду поганого доброму чоловкові, бо так вони домовилися.
Ось праворуч росте яблуня, і на ній всього три яблука. Добрий чоловік зірвав їх і одне запропонував злому. Злий же проковтнув слину і миттю з'їв запропоноване йому яблуко.
- Я ослаб від винограду, і щоб тобі не було нудно йти одному, мені - заради тебе - довелося порушити нашу умову! - Сказав він.
Трохи пройшовши, вони зустріли жебрака старого, який сидів на узбіччі дороги. Добрий чоловік поділився з ним останнім яблуком. Злий же дав жебракові побільше винограду, подумки уявляючи, що з цього вийде, і радіючи, що не тільки він один буде страждати.
І знову на їхньому шляху зліва ріс виноград, а праворуч - самотні плодові дерева, і на них завжди знаходилося декілька великих, солодких, соковитих плодів, якими добрий чоловік пригощав злого і роздавав убогих, в той час, як злий роздавав убогим виноград.
По приході до іншого міста в злому виросла величезна образа і злість. Він накинувся на доброго з докорами:
- Ти з самого початку знав, що зліва не росте нічого, крім кислого дикого винограду, і привласнив собі всі фрукти, що ростуть праворуч від дороги. Ти погана людина!
- Я йду по шляху Любові! - Відповів миролюбно добрий. - Там не росте кислий дикий виноград! Бог піклується про своїх дітей! Хіба жебраки не отримали через мене фрукти, які послав їм Бог? А хіба ти не їв їх? Що тобі заважає стати на цей Шлях?
Нічого було відповісти злому чоловікові на ці слова. З тим і розійшлися.
.
