Було це неначе вчора,
Прийшли ми у перший клас,
І Вас привітали хором,
І вчились полюбити Вас.
Було нам всього по 6 років
Звали нас всі "малюки"
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось - ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли ...
Мій рідний вчитель фізкультури!!! Я дякую, кажу тобі
За наші ще стрункі фігури,
За те, що спокою ти не давав мені!!!
За те, що влітку, восени і взимку
Натхненно тренуватись заставляв!
Я пам'ятаю всі твої поради!
Ти розслаблятись й нудьгувать не дозволяв!
Спортивний рідний зал,
Я вдячний за здоров'я!!!
Слабеньким підлітком до тебе я прийшов!
Тут гартувалась і міцніла сила волі,
Тут справжніх друзів я своїх знайшов!!!
Здоров'я завжди щоб було у нормі,
Щоб не хворіти, щоб не кашляти й не чхати,
Потрібно бути у спортивній формі,
На власний вік увагу не звертати!
Здоров'я й спорт хай завжди будуть в моді!
Його за гроші нам ніколи не купити!
Я дякую тобі, мій вчитель фізкультури,
За все, що зміг для мене ти зробити!!!
Нас в школі вчителі любили
І мови рідної навчили,
Щоб ми в свої сімнадцять літ
Йшли українцями у світ.
І рід козачий добре знали,
Та батька-матір поважали,
Через віки несли звичай
Й любили щиро рідний край.
Й любов цю в серці зберегли,
Де б ми у світі не були.
То ж дуже вдячні вам за мову:
Ліричну, милу, світанкову.
Ми понесемо мову в світ.
А вчителям — палкий привіт!
Фізика — наука в світі необхідна,
У житті людському дуже всім потрібна.
Без знання законів в космос не злетіти,
Через річку бистру міст не спорудити.
Не було б будинків, літаків у небі,
Кораблів у морі — це ж усім нам треба.
Тому цю науку в школі ми вивчали,
Хоч за неї мали й не найкращі бали,
Але ж в основному знаємо багато
Й техніку найкращу несемо у хату.
Дякуємо щиро за шкільні уроки,
Хоч чимало з нами мали ви мороки,
Та прийміть подяку і вітання чемні,
За уроки в школі і слова натхненні.
Навколо нас природа наче казка,
Рослинний і тваринний дивосвіт.
В природі є добро, любов і ласка.
Про це дізнались ми з маленьких літ.
А ще є світ невидимий для ока,
У цих істот іде життя своє.
Їх поведінка іноді жорстока,
Але у світі — кожному своє.
Та створене в природі все, щоб жити,
Радіти сонцю, дощику й теплу.
Людина в світі, щоб добро творити,
В усі часи протистояти злу.
За цю науку вдячні ми сердечно
Учителям, що вчили доброті.
Уроки ці у серці безконечно…
І вас ми не забудемо в житті.
Ми іноземну мову теж вивчали,
Щоб в розмаїтті світу не пропали.
Бо ж іноземну мову треба знати,
Щоб добре слово другові сказати,
Який живе за сотні довгих миль,
І мова в нього інша, інший стиль…
Життя складне і нас колись зведе,
Від цього ти не дінешся ніде.
То ж так важливо знати різні мови,
Тоді життя приємне і чудове,
Бо розумієш все і вмієш сам сказати,
Слова не треба в словниках шукати.
Учителям ми вдячні безкінечно,
Прийміть подяку і любов сердечну.
Хімія — наука і складна, й цікава, Бо присутня всюди, будь це сталь чи кава. Чи листок зелений, чи роса у полі. Ось таку науку ми вивчали в школі. Сил не шкодували, так її вивчали, То ж багато дуже в світі ми пізнали. Часом програвали з нею у двобою, Та знання чималі несемо з собою. З погляду науки пізнання ці дрібні, Та в житті людини кожної потрібні. Вчителям хорошим вдячні всі ми щиро. Зичимо їм щастя, радості і миру!
Яка Земля чарівна — просто диво!
Ми ж люди на планеті голубій.
Живемо тут комфортно і щасливо,
Хоч зоримо у небо, будучи на ній.
А в школі географію вивчали,
Щоб добре знати, що навколо нас:
Материки, моря, ліси, канали,
І гори, й ріки в різні ери й час.
Захоплива наука, що й казати,
Земля казкова, хоч пиши вірші.
Учителям, що світ дали пізнати,
Спасибі щире-щире, від душі!
Людина й праця, як сіамські діти,
Нізащо їх не можна розділити.
Труд без людини просто не існує,
Людина ж без труда — життя марнує.
Тому до праці нас привчали в школі.
Трудились ми в майстернях і у полі.
Навчилися чогось-таки робити
І буде легше нам у світі жити.
Спасибі вчителям за працю і натхнення.
Ми в праці бачим наше сьогодення.
Історія — це пройдене життя,
Та без минулого немає майбуття.
Для того ми історію й вивчали,
Щоб краще рідну землю нашу знали.
А як пізнали — серцем прикипіли.
Для себе цілий всесвіт враз відкрили.
Якого роду-племені ми діти
І як нам далі в світі жити.
То ж за науку вдячні ми без меж,
Історикам вклоняємося теж!
Нас математики навчали,
Щоб ми усе прорахували:
Що множити, а що ділити
І як в складному світі жити.
Любов нам множити потрібно,
Ділити радість принагідно,
От щирість й щедрість — додавати,
А зло від серця віднімати.
І як почнемо так робити,
То правильно ми будем жити:
Чудово, здорово і ясно.
То ж буде все у нас прекрасно.
За це ми вдячні вчителям.
Від нас — уклін доземний вам!
Мій рідний вчитель фізкультури!!! 
