Лялька або Прощальний лист Габріеля Гарсіа Маркеса

Джонні Велч - поема «Лялька»

або

Передсмертний лист Габріеля Гарсіа Маркеса

Якби на одну мить Бог забув, що я всього лиш ганчіркова маріонетка, і подарував би мені клаптик життя, я би тоді, напевне, не казав все, що думаю, але точно би думав, що кажу. Я би цінив речі, не за їхню вартість, а за їх значення. Я би спав менше, більше би мріяв, розуміючи, що кожну хвилину коли ми заплющуємо очі, ми втрачаємо шістдесят секунд світла. Я би йшов, поки решта сплять, не спав, поки інші сплять. Я би слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудесним смаком шоколадного морозива.

Якби Бог наділив мене ще однією миттю життя, я би вдягався скромніше, валявся на сонці, підставивши теплим промінцям не лише моє тіло, а й душу. Господи, якби у мене було серце, я би написав усю свою ненависть на льоді і чекав поки вигляне сонце. Я би полив слізьми троянди, щоб відчути біль їх шипів і яскраво-червоний поцілунок їх пелюстків…

Господи, якби у мене ще залишався шматочок життя, я би не провів ні одного дня, не сказавши людям, яких я люблю, що я їх люблю. Я би переконав кожну дорогу мені людину в моїй любові і жив би закоханий в любов. Я би пояснив тим, котрі помиляються, вважаючи, що перестають закохуватись, коли старіють, не розуміючи, що старіють, коли перестають закохуватись!

Дитині я би подарував крила, але дозволив би їй самій навчитися літати. Людей похилого віку я би переконав у тому, що смерть приходить не зі старістю, а із забуттям. Я стільки навчився у вас, люди, я зрозумів, що кожен хоче мешкати на вершині гори, не розуміючи, що істинне щастя очікує його, спускаючись. Я зрозумів, що з того моменту, коли вперше новонароджене немовля стисне в своєму маленькому кулачку палець батька, воно його більше ніколи не відпустить. Я зрозумів, що одна людина має право дивитися на іншу з висоти тільки тоді, коли вона допомагає їй піднятися. Є стільки речей, котрим ще я міг би навчитися у вас, люди, але, насправді, вони навряд чи стануть в пригоді, тому що, коли мене покладуть у валізу, я, нажаль, уже буду мертвий. Завжди говори те, що відчуваєш, і роби, що думаєш.

Якби я знав, що сьогодні я в останній раз бачу тебе сплячою, я би міцно обійняв тебе і молився Богу, щоби він зробив мене твоїм ангелом-охоронцем. Якби я знав, що сьогодні бачу в останнє, як ти виходиш із дверей, я би пригорнув, поцілував би тебе і покликав би знову, щоби дати тобі більше. Якби я знав, що чую твій голос востаннє, я би записав на плівку все, що ти скажеш, щоби слухати це ще і ще, безкінечно. Якби я знав, що це останні хвилини, коли я бачу тебе, я би сказав: «Я кохаю тебе», - і не передбачував, дурень, що тобі це і так відомо. Завжди є завтра, і життя надає нам ще одну можливість, щоб все виправити, але якщо я помиляюсь і сьогодні це все, що нам залишилось, я би хотів сказати тобі, як сильно я тебе кохаю, і що ніколи тебе не забуду. Ні юнак, ні старець не може бути впевненим, що для нього наступить завтра.

Сьогодні, можливо, останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш. Тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, адже якщо завтра не прийде ніколи, ти будеш жалкувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для однієї посмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був занадто зайнятим, щоби виконати останнє бажання.

Підтримуй близьких тобі людей, шепочи їм на вухо, як вони тобі потрібні, люби їх і поводься з ними обережно, знайди час для того, щоби сказати: «мені шкода», «пробач мене, будь ласка» і «дякую», і всі ті слова кохання, які ти знаєш. Ніхто не запам’ятає тебе за твої думки.

Проси у Господа мудрості та сили, щоб говорити про те, що відчуваєш. Покажи твоїм друзям, наскільки вони важливі для тебе. Якщо ти не скажеш це сьогодні, завтра буде таким же, як вчора. І якщо ти цього не зробиш ніколи, ніщо не буде мати значення. Втілюй свої мрії. Цей момент настав…

Габріель Гарсія Маркес не писав ніякого прощального листа. Габріель Гарсія Маркес дійсно хворий, уже дуже давно і дуже важко – у кінці 80-х він переніс операцію, яка призупинила розвиток раку легенів в організмі письменника, а в 1999 у нього діагностували інший вид раку – лімфому. Розвиток останньої також вдалося зупинити за допомогою двох складних операцій, однак, звістка про хворобу підстьобнула чутки про швидку смерть письменника. Роком пізніше, в 2000, у перуанській газеті «La Republica» була опублікована поема «Лялька» («La Marioneta»), переклад якої  і поширився зараз в Інтернеті під назвою «Прощальний лист Габріеля Гарсія Маркеса». Справжнім автором цього сентиментального збору кліше є мексиканський черевомовець Джонні Велч (Johnny Welch). Кому належала блискуча ідея поставити під поемою ім’я нобелівського лауреата з літератури, – невідомо.