---

 

Добрий вечір гостино моя
Від душі вас сьогодні вітаю
Щирі друзі родина, сім'я
З вами я ювілей зустрічаю.
І найкращі свої почуття
Моє серце для вас віддає
Богу дякую я за життя
Вам за те , що у мене ви є
І нехай пролітають літа
Негаразди спливуть за водою
З вами буду завжди молода,
Лиш тому, що ви поруч зі мною.




Боже, дякую Тобі
Боже наш, Всесильний Отче,
Дякую Тобі за сонце,
І за весь Твій любий світ,
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату.
Дякую Тобі, наш Тату.



За все я дякую тобі
Поглянь  на  захід  сонця,  любий.
Послухай  вітер  шелестить.
Ти  поцілуй  мене  у  губи,
Замри  на  трішечки,  на  мить.
Згадай  як  вперше  ми  зустрілись
І  як  сказали  ми  люблю
У  вирі  долі  закрутились…
Ти  шепотів:  «Я  ще  прийду».
Ти  шепотів,  а  я  літала
Десь  так  далеко,  наче  в  сні.
Що  буде  далі  я  не  знала,
А  просто  вірила  тобі.
Я  так  боялась  відпустити
І  не  зустріти  більш  тебе,
Слова  боялась  розгубити…
Боялась,  що  усе  пройде.
І  так  хотілося  заснути
На  вічність  у  ту  мить  мені,
Життя  колишнє  все  забути
Майбутнє  дати  лиш  тобі.
Я  загубилася  у  часі,
Не  знала  чи  це  сон  чи  ні.
І  мчала  по  життєвій  трасі
Чи  в  небі  то,  чи  по  землі.
Руками  хмари  я  ловила,
Сягала  місяця,  зірок…
По  течії  я  річки  плила
Плела  із  мрій  своїх  вінок.
Глибин  сягала  океану,
Незвідане  пізнала  я,
Бо  ти  навчив  мене  коханий 
Любити  це  сумне  життя.
Ти  оживив  зболіле  серце
Душевні  рани  загоїв
Очистить  від  образ  озерце 
моїх  очей  ти  теж  зумів.
…Поглянь  вже  сіло  сонце,  любий.
Крім  ночі  ми  зовсім  одні.
Ти  поцілуй  мене  у  губи 
…За  все  я  дякую  тобі



Я дякую
За те, що небо – синє,
За те, що нива – золота,
Що в мене світла й гожа днина,
Що в серці – зоряна мета.

Я дякую
За те, що в грудях – пісня,
Що хліб – щоденно на столі,
Що над країною не виснуть
Ворожі хмари: чорні й злі.

Я дякую
За сильну руку брата,
За слово в хвилю безнадій,
Що над колискою дитяти
Шепоче мати: «Сину мій!».

Я дякую
За те, що дощ – врожайний,
Що поле щедрістю зроста,
Що Боже Слово – життєдайне,
Що Богом повняться літа.

Я дякую
За те, що ранок – чистий,
Що вечір – свіжо-мовчазний.
Що очі в сина – променисті,
Що доня – втілення весни.

Я дякую
За  пісню Віфлеєма,
Пробиті руки – два крила,
За ніжну провесінь Едему,
Що в воскресінні проросла.

Я дякую,
Що Бог – моя утіха
З малечих літ і до сивин.
Його любов – як дотик неба тихий…
Я дякую, що я Твій, Боже, син!

Я дякую!

(Юрій Вавринюк)