Вірші про матір
Мати квіти посадила
Під віконцем біля хати,
Наче діти, тії квіти,
Стала доглядати.
І діточок, як квіточок,
Цілий вік ростила,
Недоїла, недоспала…
Звідки в мами сила?
Із любові, із серденька,
Із теплого літа…
Наша матінка в родині
Наче сонце світить.
Десь у полі соловейко
Пісню заспівав,
Нашу матінку рідненьку
Піснею вітав.
Поклонімося і ми
Матінці коханій,
Лиш вона поміж людьми
Завжди разом з нами.
Мамина сльоза
Є на світі золото і срібло.
Тільки хто і що б там не казав,
А для мене слів тут не потрібно:
Найдорожча — мамина сльоза.
Мамина сльоза — калини цвіт.
Мамина сльоза — то цілий світ.
Мамина сльоза — лиш придивись:
В ній журба і радість обнялись.
Мамина сльоза, немов молитва,
Береже від зла мене завжди.
Вірю, вже лишилося недовго,
І життя погасне, як свіча.
Я постану чистим перед Богом,
Мов сльоза у маминих очах.
Сергій Рачинець
Посміхнись, моя мамо,
Прийде знову весна,
І розтануть тумани,
Ти, як зірка, ясна,
Ніжна, наче берізка,
Як тополя, сумна,
Відпочинь, моя люба,
Ти у мене одна...
Твої руки ласкаві,
Як натомлені крила,
Ніжно-ніжно цілую,
Моя горлице сива.
Ти мені дарувала
Все життя, цілий світ,
Моє сонечко миле,
Відпочинь, відпочинь...
Твої очі привітні
Від біди бережуть,
А слова заповітні
В моїм серці живуть.
Не захмарять світанки
Сивиною років,
За недоспані ранки
Я вклоняюсь тобі...
Мамо люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті.
Кажуть люди, – то не зорі – сяють душі то святі.
Кажуть, хто у нас на світі вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити, зла нікому не робив,
Бог його послав на небо, ясною зіркою сіять.
Правда, мамо, то все душі, а не зорі там горять?
Тож навчи й мене, голубко, щоби я так прожила,
Щоб добро робить уміла, не робить нікому зла…
Мама! Немає милішого слова –
Ти ж бо життя, і творіння, й основа,
Пензель, перо надихались Тобою,
Вічна Ти в пісні – з болем, любов’ю.
Де шкарпетки татуся,
Окуляри дідуся,
Де сестрички рукавичка
І моя нова скарбничка,
Де комп'ютерна дискета,
Де з програмою газета,
Хто сказав кому, коли,
Як йому відповіли,
Всі маршрути і адреси,
Всі сенсації із преси,
Ціни, модні кольори,
Телефонні номери,
Як робити, як питати,
Пробачати, їсти, спати,
Торт пекти і прати плями
Знають мами, тільки МАМИ!
- От за це їм, - каже тато, -
Люди влаштували свято.
МАТУСЮ РІДНЕНЬКА.
Коли в душі буває скрутно
Коли на серці біль, печаль
Коли навколо ніби людно,
А біля тебе всіх обмаль.
Ніхто із друзів не розрадить,
Бо біль свій не перевести
Словами важко описати
Вони не візьмуть за живе.
Коли немає куди дітись:
У небо, в землю - все одно.
Один ясний промінчик сонця
Проб'ється у твоє вікно.
Впаде на плечі - й біль минає
За руку візьме - біль втече
Думки печальні відганяє
Й любов'ю повниться усе.
І от душа як заспіває
Побачити не важко вже
Що той промінчик - то є мама
Що розуміє геть усе
Їй слів не треба - Погляд й тільки
Бо мама зна, коли дитині скрутно
І з кожним словом мама повертає
Усе чудове у найкраще русло.
Як мама поряд - літо не мина
І восени нізвідки з'явиться весна.
Бо ж мама в серці стільки щастя має!
Мамусю, рідна, ти в мене одна!
МАМИНА МОЛИТВА
Мамина молитва, наче білі крила,
На дорогах долі скріпить, піднесе.
Мамина молитва, як цілюща сила,
Сонечком засвітить, щастя принесе.
Мамина молитва, коли перші кроки
Чи світанок тихий, а чи ніч ясна.
Мамина молитва у дитячі роки
Поруч все зі мною чиста, як роса.
Приспів.
Помолися, мамо, і за сина й дочку.
Помолися, рідна, за своїх внучат.
Одягнися, мамо, в вишиту сорочку
І збирай родину за столом у сад.
Мамина молитва на стежках чужини
У її обіймах мені так тепло!
Мамина молитва у тяжких хвилинах
Відвертає злобу, розсіває зло.
Мамина молитва і мости збудує
І розділить море, проби перешкод.
Мамину молитву Господь все почує
Схилиться до мами із своїх висот.
Приспів.
Помолися, мамо, і за сина й дочку.
Помолися, рідна, за своїх внучат.
Одягнися, мамо, в вишиту сорочку
І збирай родину за столом у сад.
Мамо, матусю – золотце ясне!
Мамо, матусю – сонце прекрасне!
Наша голубко, пташко дбайлива,
Спасибі, рідна, що нас народила.
Дякуєм, нене, - за серце гаряче,
З нами воно і сміється, і плаче.
Добре, матусю, що ти у нас є,
В тебе я вчуся – зернятко твоє!
Мама!
Найдорожче слово в світі .
Де б не був ти, щоб ти не робив.
Назавжди Вона твій шлях освітить
Ніжним серцем, відданим тобі!!!
Ти рідній мамі, поки ще жива,
Не торочи про “власні збиті крила”,
А поспіши сказати ті слова,
Які ми всі шепочем на могилах:
“Єдина... рідна...матінко... прости...”
Із каяттям цілуєм землю слізно,
Ось оцінив її, нарешті, ти,
Але, що з того, як уже запізно!
Мамо, як добре з тобою
Мамо, як добре з тобою,
Як щиро звучить твій сміх.
Стежиною йдемо в’юнкою,
І сонечко сяє для всіх.
Як добре нам гомоніти,
Співати удвох пісень.
І білому світу радіти,
Стрічаючи кожен день.
Здається — так завжди буде,
І щастю немає меж...
Та все ж, помиляються люди,
І я помилялась теж.
Всього їй не розказала,
Зробити не все змогла...
Найкращої пісні не склала,
А мама назавжди пішла.
Тому ви часу не гайте
І доки ще мама жива.
Найкращі пісні складайте,
Кажіть найтепліші слова.
Вона найрідніша людина,
На крила дітей підійма.
На цілій землі єдина,
І кращої в світі нема.
Мама! Мама – гарне слово!
Тільки скажеш – все готово!
- Мамо, кашки! – кашка є.
- Мамо, чаю! – вже наллє.
- Мамо, спати! – вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
- Мамо, ніжку зав'яжи!
- Мамо, казку розкажи!
Мама! Мама! Гарне слово.
Тільки скажеш – все готово!
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамонька,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з'єдналось загадково
І з'явилось перше слово.
Здогадайтесь, яке саме?
Наймиліше в світі – мама.
Рідний погляд, ніжні руки –
У матусі свято!
День народження сьогодні,
Я спішу вітати!
Хоч я зовсім ще маленька,
І ходжу до школи,
Те, що свято нині в неньки,
Не забуть ніколи!
Подарую тобі квіти,
Обійму гарненько!
Моя мила, люба мамо,
З святом, дорогенька!
|
