В одному місті жив мудрець, і був у нього учень. Учень був хуліганом, частенько здійснював нехороші вчинки і не завжди був чемний з оточуючими. Але наставник його був дуже мудрою і праведною людиною, і тому взявся пестувати самого неприборканого хлопця. А учень виявився напрочуд здібним і дбайливим, схоплював все буквально на льоту. Він багато читав, вивчав Біблію, привчався до етикету, і його поведінка ставала кращою. Але залишилася у нього одна проблема, з якою він не міг впоратися. Тоді юнак звернувся до свого наставника. - Учителю, - сказав юнак, - у мене є одна проблема: де б я не знаходився, де багато народу: на ринку, наприклад, у черзі, у великих компаніях, то скрізь з'являються люди, які починають мене дратувати.
Ці розмови, штовханина, чийсь неприємний сміх, або чавкання, плямкання... Загалом, я починаю нервувати, а іноді й зриватися.
- Я знаю це відчуття, коли в тебе немає настрою, а хтось поруч неприємно сміється, або чавкає, або робить навіть просто те, що тобі не до душі. Я й сам часто стикаюся з цією проблемою.
- Ось-ось. Я починаю нервувати, але щоб не зірватися на кого-небудь, я просто йду, кидаю свої справи і йду, аби його не бачити.
- Ну от бачиш, ти сам знайшов спосіб, як вийти зі становища. Пішовши від джерела подразнення, ти йдеш від сварки, що може статися. Але, відповідно, ти йдеш і від своїх справ, якими займався біля джерела. У цій ситуації ти перемагаєш самого себе, але не проблему.
Тепер слухай мій спосіб: не потрібно більше нікуди йти, щоб придушити свого біса. Потрібно просто спочатку не давати йому біснуватися. Навчися їх прощати - всіх цих некультурних, грубих і противних. Навчися прощати, як прощав їх Ісус, коли ніс свій хрест на Голгофу. Наступного разу, коли тебе буде хтось дратувати, то згадай Ісуса, як усі в нього плювали і лаяли, як усі його били та сікли, і як він казав: «Господи, прости їх, бо не відають вони, що творять».
