Так довго, так щиро молилась
Так довго, так щиро молилась,
Так вірила в милість Небес,
До Бога лиш серцем тулилась
І несла покірно свій хрест.
Просила, молила, благала...
Минули в чеканні літа,
Лиш віра в душі не згасала,
Надія на Бога Свята.
Почув ті Молитви Всевишній,
Потішив на схилі життя:
Під серцем побожним, безгрішним
Понесла Пречисте Дитя.
Смиренно здолавши сум'яття,
Чекала Святе Немовля.
І це Непорочне Зачаття
У вдячності славить Земля.
Їй всесвіт співає Осанну,
У світі надії — в квіту,
Бо Чиста і Праведна Анна
Народить Марію Святу.
| 
