Зі святом цим весна в серця приходить,
Природа прокидається від сну,
І сонечко тобі лиш, Земле, годить,
Теплом зігріє лиш тебе одну.
Зігріє і обійме, як кохану,
Як жінку зацілує в таїні,
Щоб народила квітку ти весняну
У лісовій чарівній гущині.
І я, частинка Божого творіння,
Вдихаю цю таємність і красу
І по Його Величності велінню
До тебе в серці я любов несу.
В.Ставчанська
Благовiщення
Чом ти, пташко, гнiздечко не в’єш,
Чом спiваєш сьогоднi так щиро,
I чому мене кличеш, i де ж
З круговертi буденного виру?
Чом я слухати хочу весну,
Чом я пiсню твою розумiю?
Я пробуджуюсь, наче вiд сну,
I тебе перервати не смiю,
Бо я чую - о, свiте, збудись! -
Голос радостi, голос надiї:
Як з’явився Архангел колись
Сповiстити про Диво Марiї.
Нинi свято Початку життя,
Непорочного вiчного Дива -
Дарував нам Всевишнiй Дитя,
I в покорi утiшилась Дiва.
Ось чому свiтить сонце в цi днi,
Розганяючи хмари чужини,
I стає зрозумiлим менi
Щедрий голос малої пташини...
|
|
