Івана Старопечерника (2 травня).Раннє травневе сонце особливо парке, а отже сприятливе для вибілювання полотна. Тому в цей день жінки виносили до річок чи ставків наткані за зиму та весну сувої, змочували їх у воді, збивали праниками і сушили (білили) на сонці, час од часу скроплюючи водою. Започатковували цю роботу на Івана Старопечерника. Тому й казали: «Прачі б'ють — Івана чуть».
Луки (5). У цей день садять цибулю. Крім Луки весняного, є і Лука осінній (31.10).
Сьогодні в нас Луки — ані хліба, ані муки.
Багач, що не має на Луки ні хліба, ні муки.
Дочекався Луки: ні хліба, ні муки.
До весняного Луки нема хліба і муки, а прийшов осінній Лука — з'явилися хліб і мука.
Георгія, Юрія (6).Це одне з найпошанівніших весняних свят, про яке чимало сказано у народній міфології. Юрія шанували насамперед як захисника свійських тварин, особливо корів. У цейдень майже на всій території України виганяли худобу на пасовиська з різноманітними обрядами. Не виключено, що Юрій замінив згодом дайбозького Ярила. Проце підтверджує той факт, що гуцули вважали свято Георгія як весняне.
В інших регіонах Юрій був покровителем не тільки свійських тварин, але й вовків.Дехто вірив, що він їздить по полях верхи на білому коні й приймає під свою опіку тварин, котрих уперше вигнали на пашу. При цьому казали:
«Святий Ягорій Побідоносець їхав на Осіянській горі на червоному коні звірів-вовків збирати — не ходіть мого стада поїдати».
Хто ж вигонив череди раніше, в таких господарів, вважалося, вовки можуть понівечити «скот, оскільки їх не оберігає Юрій».
За звичаєвим правом, до Юрія можна було вільно випасати тварин будь-де, але з його приходом вже заборонялося толокувати на сінокосах і озимині. З цього приводу казали: «До Юрія в житах і травах б'ють тільки дурня, а після Юрія наб'ють і умного».
Особливо багато обрядів пов'язано з першим вигоном тварин. Перед тим як виводити на попас, стелили червону крайку.Якщо корова не чіплялася за неї ногами, тона увесь сезон позбавляла себе хвороб і нападів вовків, а як зачепилася, то «нападуть трясці й звірі». Дехто перегонив тварин і через замкнутий замок, тоді «ні звір, ні дурне око не одніме корови».
На Закарпатті, якщо пастух уперше вигонив тварин у поле, то мати намагалася зіпертись йому на плечі, щоб корови й телиці цього ж року побігали. Деякі жінки навіть виходили за село і просили в чужих попасичів хліба для корів, аби було багато молока. Вигонити ж череди намагалися лише тоді, як сонцегеть підіб'ється — «щоб зрання відьма незашкодила їм».
Чимало обрядів, пов'язаних з вигоном тварин на Юрія, зафіксовано в Карпатах. І це природно: для горян тваринництво було основною формою господарювання. В кожному селі жінки плели спеціально для цього віночки з живих квітів і вішали їх на роги своїм годувальницям як священний оберіг від хижаків. При цьому обряд супроводжувався численними піснями — так званими латниками. Ось одна з них:
Щоб захистити тварин від чародійства, газди робили колесо, обкручували його сіном і, підпаливши, котили по подвір'ю, а хвіртки та ворота оздоблювали дерном, в який затикали вербові галузки — «щоб відьми корів не доїли.
Напередодні Георгія гуцули розводили багаття («курило», «курище») зі скіпок, глоду та сміття, перегонили через нього тварин, приказуючи:
— Дай, Боже, аби тілько було маржинки кілько має бути тут попелу із цього курища.
Потім попіл розтрушували на сінокосах та по сівах. Натомість тварин годували книшем, виготовленим з дванадцяти страв. Усе це мало убезпечити корів од злих очей, чародійників, хвороб і на добрий приплід. Щоб молоко було жирним і густим, удосвіта на Георгія тварин підгодовували спеціальними квітами (юрочками) із сіллю.
В інших селах Карпат у вечері в хлівах ставили терновики, на яких спочивали тварини, чи борони, посипавши попелом з георгіївського вогнища, а вим'я натирали часником або цибулею. Обійстя ж прикрашали галузками берези та глоду.
Мешканці Придніпров'я на Юрія запалювали свічки перед іконами покровителя тварин, щоб «він доглядав за вівцями й телицями». Дехто навіть не вигонив у цей день худобу, оскільки «Святий Юр звіра пасе». Пастухи, котрі зголосилися на сезон доглядати череди, від георгіївського дня відпускали бороди.
У багатьох регіонах України на Юріїв день збирали росу, котра, як вважали, вельми корисна для лікування очей. В одних випадках звечора стелили на траву цідилку, а вдосвіта струшували з неї покрапини, в інших — до схід сонця голіруч збирали з зела росу в пляшечки.
На Херсонщині робили хресні походи в поле, де з молитвами освячували посіви, а потім, сівши за обрядовий обід, піднімали тости з побажаннями: «Дай, Боже, нам урожаю!» Поліщуки ж виходили до схід сонця родинами в поле, вмивалися росою, снідали серед збіжжя, а коли підсихала роса, качалися по врунах.
З Юрієм пов'язаний ще один обряд — з цього дня починали орати толоками ниви у вдів. Як ви пам'ятаєте, таку угоду вкладали на Сорок святих.
Юрій багатий також на прикмети і прислів'я.
Крім весняного («теплого»), був іще осінній («холодний»).
У кожному році два Юр'ї, і обидва дурні: один голодний, а другий холодний.
У нас два Єгорія — один голодний, а другий холодний.
Треба добре дбати, аби не купувати: сіно до одного Юрія, а хліб до другого Юрія.
І в дурня стане сіна до Юр'я, а в розумного — до Миколи.
Коли на Єгор'я зимно і великий мороз, то під кустом овес.
На святого Георгія пливуть льоди до моря.
Що у вовка на зубах, те йому Єгорій дав.
Гур-гур — іде святий Юр.
Юрій на поріг весну приволік.
До Юр'я паші хватить і в дурня.
Сіно до Юрка, а хліб до Ілька (2.08).
З Юрія хороводи, а з Дмитрія (8.11) вечорниці.
Коли на Юру дощ і грім, то буде радість людям всім.
На святого Юра висохне баюра.
На Юрія о цій порі рак свисне надворі.
На Юрія сіна коню вкинь та й вила закинь.
На Юрія роса — не треба коням і вівса.
На Юрка сховається в житі курка.
Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить.
Що перед Юрієм виросте, то після Якова(13.05) висохне.
Юрій з теплом, а Микола (22.05) з кормом.
Юрій з водою, а Микола з травою.
Юрій з хати всіх на поле вижене.
Як піде дощ на Юря, то буде хліб і в дурня.
Як на Юря стала буря, то буде мокре літо.
Рання сівба ярих на Юрія, середня — з Миколи, а пізня — з Івана (7.07)
На Юрія дощ — на худобу легкий рік.
Коли до Юрія закує зозуля на голе дерево,то буде голодне літо, а як на піст, то буде поліття (сприятлива, добра погода).
Закує зозуля до цього дня — на поганий рік.
На Юрія мороз — уродиться овес.
Якщо на Юрія ворона в житі сховається, то буде врожайне літо, а коли воно горобцю по коліна — на лихе.
На Юрія починає співати соловей.
На Юрія посади редьку, то вроде, як кулак.
Доки голе дерево, то не можна шити надворі, бо зголієш.
Дівчата виходили в поле, де росло жито,качали крашанки, а потім закопували до початку жнив.
Марка (8). Має бути тепло, тому казали: «На Марка небо ярке — на вулиці парко, а бабі вхаті жарко».
Якщо не зацвіли яблуні, то на неврожай.
Якова (13). Хоч уже й вигонили на випас тварин, але казали:
На Якова трава ніякова.
Теплий вечір і зоряна ніч — на сухе літо.
Єремії (14). Про Яремин день так казали:«премій, Єремій, про посіви розумій». У цей день мешканці Києва збиралися на гулянки,які називалися «маївками». Здебільшого це робили учні з вчителями, котрі виходили на Щекавицю і влаштовували врочисті обрядодійства.
Коли на Єрему погоже, то й жниво буде пригоже.
Бориса і Гліба, Борисів день (15). У народі його іще називали «солов'їний день». Крім весняного, є й літній (6.08).
На Бориса і Гліба — найпізніша сівба.
На Гліба-Бориса — за хліб не берися, бо овес микольський не наш, а конський.
Заспівав соловейко — чекай похолодання на три тижні, не заспівав соловейко — не сій гречки і не стрижи овечки.
Співає соловей всю ніч — на гарний сонячний день.
Соловей співає, доки ячмінь колосу не має,а з'явився колос — пропав голос.
Багато хрущів — урожай на просо.
Тимофія (16). «На Тимофія,— казали,— велика надія».
Якщо сонячно й тепло, то така погода буде і в кінці місяця.
Ярини (18). З цього дня починали висаджувати розсаду капусти.
Прийшли Ярини — не прикривай сіни.
Іови (19). З цього дня сіяли боби та горох, і називали ще його «огірковим днем».
Вранці роса, а вдень ясна погода — то на добрий врожай.
Миколи (22). Крім весняного, є й зимовий(19.12), а тому казали: «В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи».
Весняного Миколая, як правило, не святкують (крім карпатських пастухів). На Херсонщині в цей день наймали робітників («строкачів») до Покрови (14.10). Після свята починали масове стриження овець, про що засвідчує і прислів'я: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки».
Найурочистіше це святце відзначали гуцули. Адже на весняного Миколая, як прообраза дайбозького Волоса, організовували «полонинський хід» — вигонили тварин на полонини. До цього готувалися всі горяни. Попереду отари йшов «депутат» — керівник пастухів — і два його помічники з трембітами. За ними вирушало стадо, а потім дорослі й діти. З околиці села жінки з дітьми поверталися, а чоловіки супроводжували отару до пасовиськ, котрі знаходилися за кілька десятків кілометрів.
На полонині старший чабан розпалював «живий огонь» за допомогою кресала, і він мав горіти до кінця сезону, себто до глибокої осені, коли полонинський хід повертався на зимове стійлище. Після цього робили контрольне доїння овець, яким визначали кількість надоїв.
Весняно-осінній випас на полонинах залежав від породи тварин. Скажімо, тягловий скот перебував тут до початку жнив, корови — до середини чи кінця жовтня — початку листопада.
З весняним Миколаєм майже не пов'язано будь-яких обрядових пісень. Щоправда, М. Максимович зафіксував таку колядку:
Сидить Миколай
В кінці престолу,
Голову схилив,
Слізоньку вронив;
А із тої слози
Дунай розлився.
Одначе фольклорні джерела приберегли чимало поетичних зразків.
Держи сіно до Миколи — не побоїшся зими ніколи.
До Миколи не буде літа ніколи.
Два Миколи: один з травою, а другий з морозом.
Два Миколи — теплий і холодний, два Єгорія — холодний і голодний.
До весняного Миколи не можна купатися ніколи, бо з чоловіка верба виросте.
До Миколи нема добра ніколи.
Із Миколи та й ніколи.
На Миколи або ніколи.
Як не вбачиш до Миколи колосу, то буде плачу й голосу.
Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.
Після Миколи не пускай на сіножать коней ніколи..
Від Миколи до літа дванадцять приморозків.
На Миколи весняного сади картоплю.
На Миколая не можна мочити коноплі, бо як будеш витягувати, то витягнеш утопленика.
Після Миколи не можна садити бахчу, бо зав'язі не буде.
Симона (Семена) Зілоти, Семенове зіло, Миколин батько (23).
Це день, коли жінки, а особливо знахарки, збирали лікарські трави, котрі мають (і це підтверджують спеціалісти) неабияку лікувальну силу. Намагалися заготовляти зілля до схід сонця. Відшукавши кущ, жінка ставала обличчям на схід, хрестилася й читала молитву. Потім, повернувшись на захід, виривала зілля, приказуючи:
- Мати Божа ходила, зілля родила, відром поливала — нам на поміч давала.
Або ж:
- Миколин батько велів, щоб ти, зілля, було ліками од всякої хвороби.
У Таврійській губернії літні жінки відзначали цей день у такий спосіб: наливали в корито води, кидали туди різні трави і купалися в одязі, а потім, поївши, співали пісень.
На Зілоту давали коровам їсти жовті квіти й трави, щоб молоко та масло було жовтим. До речі, зібране в цей період масло спеціально тримали для ліків, особливо дітям. Вважалося, що воно вельми корисне, оскільки корови вживають найбільше квітів і лікарських трав.
Як на Семена Зілоту йде хмара, то треба викинути з хати коцюбу, лопату й помело, аби грім не влучив.
Мокія (24). Вважали, що Мокій — цар граду, і тому намагалися його задобрити всілякими молитвами.
Мокіїв день мокрий — все літо буде мокрим.
Якщо на Мокіїв день паде дощ, то буде сорок днів падать.
Коли туман — на мокре літо.
Схід сонця багряний — усе літо буде грозове.
Єпіфанії (25). Якщо Єпіфан вранці зодяг червоний жупан, то все літо буде сухе й жарке.
Гликерїі (26). З цього часу ночі ставали паркими, а відтак починають з'являтися комарі.
Ликерія прилетіла й припала до тіла.
Ісидора (27). Теплий Сидро — тепле літо.
Пархома теплогрія (28). Прийшов Пархом — тішся теплом.
Феодота (31). На дубі листя з'явилося — на врожайне літо.
Вознесіння, Вшестя. Це свято не тримається числа, але переважно припадає на травень. Його відзначають на сороковий день після Великодня, і воно має збігатися з четвергом. З цього приводу народне прислів'я каже: «Не прийдеться в середу Вшестя». Згідно з християнським вченням, після воскресіння Христа через сорок днів- Бог забрав його на небо, хоч до цього він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами «Христос воскрес!». Опісля Вшестя вже заборонялося, бо в храмах ховають плащаницю.
На цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець несли на могилки, щоб востаннє колективно пом'янути померлих.
Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, які називалися «божими онучами»; у деяких регіонах випікали також паски і фарбували крашанки на поминки.
Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя жито вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця. Молодь тим часом організовувала різноманітні забави.
Май — волам і коням сіна дай, а сам на піч утікай.berezi
Буває май —- під кущем рай, а. буває май — коневі сіна дай, а сам на піч утікай.
У маю корець дощу, а крапля болота.
Май — вінець весни.
У маю і баба в раю, як не затанцює, то хоч молодість згадає.
Соловейко — мала пташка, а май знає.
На май коровам дай, та й вила ховай.
Як прийде май, сій просо — буде як гай, а як прийде іюнь -- хоч сій, хоч плюнь.
Як прийде май — у землю дбай, а прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь.
Два добрих дощі на май, то і без агронома рай.
Почекай маю, зварю тобі квітки в гаю.
Сухий і теплий май — скупий буде врожай.
Як сухий май, то гроші на хліб дбай.
Май холодний - не будеш голодний.
Прийде май, то всяк собі дбай.
Май-розмай дощами нагадай.
У маю розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться. Місяць травень хоч теплий, та голодний.
Травень холодний, — посів ярини ранній.
Якщо травень холодний, то не будеш голодний — рік буде хлібородний.
Дуб у травні в листя одівається, а скотина трави наїдається.
Травнева роса коням краща од вівса.
Як у травні дощ і грім — буде радість людям всім.
У травні все квітує, а в червні визріває.
Травень мокрий робить хліб добрий.
Травневий дощ, як з грибами борщ.
Як травень дощі сіє — жито половіє.-
Як у травні дощ надворі, то восени хліб в коморі.
Як у травні дощ не паде, то і золотий плуг не виоре.
Як випадуть у травні три добрих дощі, то вродить хліба на три роки.
Дощ у травні — врожай справний.
Травневий дощ хліба на ноги піднімає.
У травні пня вбери, то красним буде.
Травень ліс прибирає — літо в гості накликає.
Травень ліси.одягає — літа в гості чекає.
Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичає.
Хто в травні звінчається, то буде вік маятися.
У травні оженився, то вік журився.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
Січень зародить, лютий пригріє, марець напоїть, квітень забрунькує, а травень розпукає.
За мокрим травнем іде жаркий червень.
Весна не зима — не на піч, а в поле збирайся.
Весняний дощ, що вдовиний плач.
Дощ вранці, що бабині танці.
Як погано орати, то краще випрягати.
Взявся за плуг — назад не оглядайся.
* * *
Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.
Прилетіли ластівки — поспішай закінчувати сівбу.
Соловей співав усю ніч — перед гожим днем.
Не проспівав соловейко — не сій гречки і не стрижи овечки.
Якщо жайворонок багато й довго співає — втримається ясна погода без опадів, коли ж мовчить уранці — буде дощ.
Зозуля вперше прокувала хмарного ранку — рік буде врожайний, якщо ж ясного вечора — на недорід.
Зозуля закувала -- мороз одігнала.
Якщо горобці й ластівки гніздяться з північного боку будівлі — на жарке літо.
Повернулися з півдня перелітні кажани — холодів більше не буде.
Кажани ввечері густо літають — завтра буде гарна погода.
Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.
Якщо жаби стрибають по землі — на дощ.
Якщо добре клює в'юн, то перед дощем, а коли піднімається на поверхню й кружляє — напередодні грози.
Багато хрущів — на сухе літо,
Удень пройшла гроза, але не схолодніло,— вночі вона знову нагадає про себе.
Коли з'являються кілька веселок на небі, то на тривалий теплий дощ.
Ранкове сонце здається надто великим — на дощ.
Веселка віщує зміну погоди: вечірня обіцяє гожу, а ранкова — дощову.
Часті тумани у травні — на мокре літо.
Ранком туман піднімається, утворюючи купчасті хмари,— чекай дощу, а коли припадає до землі — буде сонячна днина.
Туман над водою довго не розходиться — буде гарна і суха погода.
Якщо пір'їсті хмари вигинаються вузькою довгою смугою* то невдовзі буде забивний дощ з бурею,
Як хмари йдуть на долини, то буде в горах просвітлення, а коли з долин піднімаються вгору — довго втримається сльота.
Коли хмарно й помірний вітер —заморозки малоймовірні.
Зеленуватий місяць —на дощ, ясний — на негоду.
Збільшення вінців навколо сонця й місяця віщують суху та ясну травневу погоду.
Якщо місяць народився і водою облився (вночі пройшов дощ), то дощі надовго, коли ж молодик без опадів, то доста триватиме суха погода.
Тиха й світла ніч без роси — наступного дня неодмінно занегодить.
Як вода дуже шумить у горах — буде погода.Якщо в травні часті зірниці — буде добрий урожай.
Дуб раніше розпустить листя від ясена — на сухе літо.
Рясно цвіте осика — на врожай вівса, сильна зав'язь на ліщині — добре вродить просо.
Черемха цвіте перед останніми весняними приморозками.
Якщо вишня пишно цвіте, то й жито добре цвістиме.
Пізно зацвіла горобина — пізня й осінь.
У травні два морози: коли зацвітає черемха і як розпускається дуб.
Сівбу визначають так: зацвіла ліщина — час сіяти моркву, петрушку, мак; запахтіла калина — сій огірки, гарбузи, а ще терен та вишні, кукурудзу; з'явилися квіти на бузині — сади капусту; закувала зозуля — прийшла пора висівати льон; на осиці листя вже досягло розмірів трикопійчцноі монети — висаджуй картоплю; зацвіла горобина.— пора братися за огірки й помідори; буйне її цвітіння — на добрий врожай льону, а якщо припізнилося розпукування квітів — довгою і грибною має бути осінь.
Квіти пахнуть здалека — на вітер.
Соковито пахтить м'ята — невдовзі збереться на дощ.
Якщо корови ввечері, йдучи додому, часто вдихають повітря, здіймаючи голову догори, лижуть ноги і з ревінням заходять до хліва — чекай негоди.
Як вівці веселі і б'ються — на дощ із грозою.Худоба пожадливо їсть траву, коні форкають і хропуть — погода зіпсується.
Пізня весна дарує сухе.гоже літо.
Весною літає багато павутиння — на спекотне літо.
За сухим травнем йде сухий червень; якщо в травні багато дощів, то їх обмаль буде у вересні (і навпаки).
Якщо травневий дощ починається великими краплинами, то він ненадовго.
Як травень з частими дощами, то й літо буде мокре, але обмаль буде у вересні, і навпаки Мурахи, павуки, чи бджоли виявляють велику активність — погода буде доброю.
Якщо коло сонця з обох боків показуються «вуха» — наче троє сонць — вранці буде погода, а коли ввечері — дот; зимою — на відлигу.
Багато було пролісків — гарно вродить картопля.
