БАБУСІ
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
Анатолій Костецький
БАБУСЮ МОЯ ДОРОГЕНЬКА
Бабусю моя дорогенька,
Матуся моєї матусі,
Присядь біля мене близенько
Я ніжно отак пригорнуся.
Накину тобі я на плечі
Хустину тепленьку пухову,
Як гарно з тобою малечі!
Бабусю, завжди будь здорова!
БАБУСЯ ВНУКА КОЛИСАЄ
Бабуся внука колисає
А внук нiяк не засинає.
Розповiла вже всi казки,
I вiршики, i приказки...
Стомилася та вже спiває,
А внук нiяк не засинає.
Та враз в кiмнатi тихо стало,
Ну, думаю, заколисала.
Та нi! Знов пiсенька луна
Якась тонка i голосна.
Піду в кiмнату, подивлюся,
Щось наче голос не бабусі.
Заходжу й бачу я дива-
Бабуся спить, а внук - спiва!
Бабуся каже:
- Глянь в гнiздечко,
Курчатко клюнулось з яєчка.
Пита здивовано внуча:
- А влiзло як туди курча?
ВНУЧКА
Рано-вранці до схід сонця
Пробудилась наша доньця.
Вмила ручки, вмила личко
Надягла нову спідничку
І скоренько, як могла,
До бабусеньки пішла.
А як вже прийшла до хати,
Стала доньця так казати:
-Бабусенько, дай Вам Боже
Жити в щасті любо і гоже,
Мати хліба все доволі
І на полі, і в стодолі.
Дай Вам, Боже, довгий вік
І для мене медівник.
А бабуся засміялась,
Внученьку поцілувала,
Дала меду аж дві кришки,
Дала яблука, горішки,
І смачний медівничок,
Ще й вишитий рушничок.
Дуже гарно шиє бабуся!
Я від неї шити навчуся.
Помережу ляльці хустинку,
І собі пошию кофтинку,
Вийде гарний одяг до свята,
Не впізнають мама і тато!
МАЛЯТКО
Малятко? це сестричка, в ляльки грає,
А я вже в мами великий хлопчина,
Лиш на мене мама надію має,
Я в неї перший помічник, мужчина,
Тільки про це бабуся забуває,
Коли любим малятком обзиває…
Ох ця її старість, всьому причина,.
я вже великий і це давно знаю,…
моїй любій бабусі все прощаю…
Пам`яті моєї бабусі Марії Василівни
Весна… а вітер обриває цвіт,
Шматує серце, сповнює відчаєм:
Бабуся не виходить до воріт,
Ріднесенька мене не зустрічає.
Шершаві ручки, вічні мозолі –
Де мій притулок, оберіг дитячий?
Як смакувались Ваші киселі!
Пашіли пиріжечки на столі,
І борщик на плиті чекав гарячий!
Любили сісти Ви коло вікна –
Читали і онуків виглядали.
Бабуся наша все на світі зна –
Ми так пишались! І порад питали.
На долю Вашу холодів і зим
Ой, випало багато! Тільки ясним
Ви Сонечком були, Ви гріли дім!
Та, раптом тихо, непомітно згасли…
Як стане милою без Вас планета?
Чи так до кого в світі пригорнуся?
Всміхається рідненька лиш з портрета –
Бабусенька, бабунечка, бабуся…
Оксана ОСОВСЬКА
ПИТА БАБУСЯ У ОНУКИ
Пита бабуся у онуки:
- Чи ти помила добре руки?
- A як же - Милочка в отвiт,
- Помила з милом, так, як слiд!
- А де? - бабуся знов питає,
- Води ж у хатi в нас немає.
- Немає?- здивувалась Мила,
- А я не знала і помила!
РАНОК У БАБУСИНІЙ ХАТІ
Просльозилось небо на світанку,
Сполохнуло півнів третій спів.
Всілись червонясті на фіранку
Та на біле поле рушників.
Блимає на покуті лампадка,
Грають тіні в сріблі образів.
На перині покотом внучатка
Сплять спокійно, надивившись снів.
А бабусю не долає втома,
Від вогню - рум'янець на щоці.
У печі над полум'ям соломи
На сніданок смажаться млинці.
СВОЮ БАБУСЮ ЗНАЮ
Свою бабусю знаю
Я з давніх-давніх пір,
Її обличчя любе,
Її ласкавий зір.
І я в бабусі руки
Цілую залюбки,
Вони немов співають,
Розказують казки.
У БАБУСІ НА СЕЛІ
У бабусі на селі
Дивувалися малі:
Дві руки бабуня має,
А у сотні справ встигає:
Зранку двір позамітати,
І курчат нагодувати,
Та підлогу змити в хаті,
Дати їсти поросяті,
Ще здоїти нашу Зірку,
Залатати в кофті дірку,
На городі все полити,
В кухні грубу розтопити,
Й на домашньому яйці
Заколочені млинці.
Тільки-но почався ранок,
Для онуків ось сніданок.
"Прокидайтеся, малята,
Бо у вас ще справ багато:
Треба бігати, гулятись,
Сил - здоров’я набиратись.
Влітку гарно у селі,
Насолоджуйтесь, малі!"
ХТО НАС ДУЖЕ, ДУЖЕ ЛЮБИТЬ
Хто нас дуже, дуже любить,
Нагодує, приголубить?
Це бабуся молоденька,
Це моєї мами ненька.
Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки
Що вміють такий смачний хліб випікати,
І людям добро завжди дарувати.
Бабусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу...
Ти знаєш, бабусю,
Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш,
Хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш,
Мене поцілуєш,
Бо я тебе дуже люблю!
ЩЕ СОНЦЕ НЕ ВСТАЛО
Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє -
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі –
Це дивляться тепло
Бабусині очі.
Вже сонце схилилось,
Пташки сплять у гаї,
Засну – наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі -
Два сонечка красні,
Бабусині очі.
|
БРЕХУНЕЦЬ
Докоряє дід старенький внукові малому:
- Я, як був таким маленьким, не брехав нікому.
Засвітилися лукаво очі у хлоп'яти:
- А як стали вже великим, почали брехати?
ГРИЦІВ ЖАЛЬ
— Чом це ти розплакавсь, Грицю?
Запитав унука дід.
— З’їла Дуся полуниці,
Що зібрав я на обід.
Дід лише розвів руками:
— Ну, який же ти козак,
Щоб за тими ягідками
Гірко плакати отак?
- Ні, не жаль мені, дідусю,
Полуниць, що я зібрав.
Жаль мені, що ними Дуся,
А не я посмакував!..
Євген Бандуренко
ДІДУСЬ
Оцей дідусь колись весною
Маленькі яблуньки садив...
Розрісся сад, умивсь росою,
З плодами віти опустив.
Тепер дідусь погожим літом
У гості внука вигляда,
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода.
П. Засенко
ДІДУСІВ МАРШРУТ
Ще місто спить,
А в гаражі
Уже гудуть машини,
Бо їх чекають вантажі
В усіх кінцях країни.
Між водіїв -
Дідусь Антон.
Діла мерщій завершив,
І свій прудкий автофургон
У рейс виводить першим.
Вантаж у нього
Не простий,
Тож гаять час не можна.
Вантаж чекаєм я і ти,
Його чекає кожний.
Багато літ
Маршрут один,
У спеку, дощ, морози,
Дідусь з пекарні в магазин
Нам свіжий хліб привозить.
А. Музичук
ЗІЙДЕТЬСЯ РОДИНА ВСЯ
На горбочку, де вербичка,
Викопав дідусь криничку.
Ой глибока ж та криничка,
Прохолодна в ній водичка.
Все дідусь Іван зробив:
І дашок там спорудив,
Й приладнав під ним вервечку,
Корбу, кухлик, відеречко,
Сад навколо посадив
З вишень, яблунь, груш і слив.
Ми приїдем до вербички,
До садочка і кринички.
До бабусі й дідуся
Зійдеться родина вся.
Н. Бугай
КРИНИЦЯ
За селом криницю
Викопав дідусь.
Там шумить пшениця,
Колос хилить вус.
Люди з поля йдуть,
Перепочивають.
Там водицю п'ють,
Дідуся згадають.
Анатолій Камінчук
ЛЮБИЙ, ДОБРИЙ МІЙ ДІДУСЮ
Любий, добрий мій дідусю,
Я твоя онучка
Прибігаю я до тебе,
Як поради треба...
Я твої слова розважні
Пам'ятати буду.
У життя твою науку
Понесу я всюди-
Хай тебе в своїй опіці
Бог не опускає.
Хай тобі міцне здоров'я
Й силу посилає.
МИ ЧЕРЕШНІ ОБКОПАЛИ
Дід приніс у сад лопату
І мені її віддав,
Щоб навчився я копати,
Щоб йому допомагав.
Я з лопатою здружився,
Аж зрадів за мене дід,
І відчув, що натомився,
Як гукнули на обід.
Цілий день ми працювали
Всі черешні обкопали.
Дмитрій Мегелик
МІЙ ДІДУСЬ
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить
І мене малого,
Онученька свого,
За ручку водить.
По садочку ходить,
Яблучка знаходить
Ще й з горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
Голівка сріберна.
М. Підгірянка
МІЙ ДІДУСЬ
Мій дідусенько – дідусьо
Підкрутив веселі вуса,
І поїхали ми з ним
Ген на конику баскім.
Ми разом з дідусем
В дивоказочки підем
По весняних моріжках
Веселкових кольорах.
Так люблю свого дідуся,
З ним я весело сміюся,
Радо бавлюсь у м’яча,
В «Доганялки» і «Квача».
Надія Черкес
МІЙ ДІДУСЮ
- Мій, любесенький дідусю, ти зроби мені свисток,
Ти знайди мені, дідусю, біленький грибок.
Ти хотів мені, дідусю, казку розказати,
Обіцяв мені, дідусю, білочку спіймати...
- Добре, добре, дітки, дайте тільки срок,
Буде вам і білка, буде і свисток.
НАШ ДІДУСЬ
Ніби сніжна, біла вся
Борода у дідуся.
Він частенько вечорами
Почина розмову з нами:
— Підросли уже внучата —
Дідусеві шахтарчата!
І приємно нам буває,
Що він так нас називає...
Наш дідунь трудивсь як слід –
Шахтарем був сорок літ.
Шахтарчата ми по праву —
Дідуся продовжим справу.
Грицько Бойко
НАШ ДІДУСЬ
Наш дідусь життя прожив,
Скарб великий він нажив –
Двійко милих онучат
Скрізь гасають та кричать!
На коліна посідають,
Про минуле розпитають…
Дідом я своїм горжуся –
З Днем народження дідусю!
С. Гордієнко
ОЙ НАЛОВИВ ДІД ЩУК
Ой, чук, чук. чук,
Наловив дід щук,
А бабуся -карася,
Сіла -та й надулася.
Потім юшки наварила,
Щедро діток пригостила
ПРЯНИК
- У вас зуби є, дідусю? - онучок питає.
Дід журливо посміхнувся:
- Давно вже немає.
- Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
- Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
ЧОМУ ?
Тільки наш дідусь сіда
У садку на лавочку,
Так онуків і згада —
Петрика і Савочку.
А чому це? А чому?
Може, ви вгадали?
Бо ту лавочку йому
Внуки змайстрували.
Федір Петров |
