От скінчились уроки, скінчилось навчання,
Розставання надходить нам час.
І звучать найщиріші і милі вітання
Й побажання найкращі для нас.
На лінійку зібралась уся наша школа
Й пролунає останній дзвінок.
І проляжуть дороги аж за виднокола, В серці лишиться кожен урок.
Якось каже мати сину:
- Я молюсь за Україну,
Щоб народ щасливим був,
Про негоди позабув,
Із домівок, хат усіх,
Хай луна дитячий сміх,
Хай шанують стариків,
Скрізь звучить веселий спів,
Хай обходить всіх ненастя,
Серце хай тремтить від щастя!
І я вірю, Матір Божа
Україні допоможе!
Мій рідний вчитель фізкультури!!! Я дякую, кажу тобі
За наші ще стрункі фігури,
За те, що спокою ти не давав мені!!!
За те, що влітку, восени і взимку
Натхненно тренуватись заставляв!
Я пам'ятаю всі твої поради!
Ти розслаблятись й нудьгувать не дозволяв!
Спортивний рідний зал,
Я вдячний за здоров'я!!!
Слабеньким підлітком до тебе я прийшов!
Тут гартувалась і міцніла сила волі,
Тут справжніх друзів я своїх знайшов!!!
Здоров'я завжди щоб було у нормі,
Щоб не хворіти, щоб не кашляти й не чхати,
Потрібно бути у спортивній формі,
На власний вік увагу не звертати!
Здоров'я й спорт хай завжди будуть в моді!
Його за гроші нам ніколи не купити!
Я дякую тобі, мій вчитель фізкультури,
За все, що зміг для мене ти зробити!!!
З Днем Незалежності вас хочу привітати,
Та одночасно запитати:
Чи справді Україна рідна і безмежна
Сьогодні вільна й незалежна?
Чи не залежить Україна-мама
Від подруги Росії , її газового крана,
Чи від турецьких джинсів, польського взуття,
І техніки з Японії для побуту життя?
А без німецьких інструментів і авто
Вкраїна наша просто-напросто НІХТО!
Ми незалежні вільні, та чому у кожнім домі мама,
Чи батько, брат, сестра блукають чужини світами?
До блиску туалети закордонні драють,
Та ще й радіють і співають,
Бо можуть заробить за тиждень те,
На що у нашій Україні рік піде!
А ми святкуємо, "Первак" у кожній хаті...
Які ж ми горді і пихаті!
Та чи насправді є що святкувати?!
З Днем народження тебе Україно! Державо сильна й молода! Пишаються тобою всі народи. Чарівна земле, зіронько ясна! Ти обдарована,оспівана піснями. Ти здобула свободу не дарма. Ми є народ вже вільної держави! І віримо у світле майбуття. Минуле будем пам'ятати, Історію нашої землі. Майбутнє маєм будувати, Відроджувать традиції свої. Україна велика держава й столиця, Багата на ріки,озера,моря. Степи і високії гори Карпати, Ліси і долини й родюча земля. Процвітання тобі моя Україно! Достатку і миру,бажаю тобі. Ти наділена невичерпною красотою, Низький поклін до Матінки Землі!
Безталанна ненька – рідна Україна
Простягала руки до народу-Сина.
Терпеливо ждала, вірила – Дитина
Вже на ноги встала, що в муках родила!
Що відкрились очі - синії волошки,
Ще чуть-чуть і піде, зачекаю трошки...
Він збере в долоні срібні краплі-роси,
Окропить на щастя пшеничнії коси!
А свободи вітер, що вирвавсь на волю,
Не наробить лиха і зла не накоїть!
Лагідно торкнеться кожної травинки
Та розгорне крила моєї Дитинки.
І злетів Соколик, крила розправляє,
Сильні груди мужньо вітру підставляє,
Озирає оком безкрайні простори,
Засіває Мрію, щоб зростила Долю!
Розцвіте, як маки, в душі добре слово,
Защебече пісню соловей в діброві,
Задзюркоче щастям чистеє джерельце,
Я втамую спрагу, заспокою серце!
"Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша Доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!”
Богослужіння цього
дня повні радісних тонів, наче б це було Христове Різдво або його
світле Воскресіння. Головні мотиви цієї радості - це кінець бездітності
праведних Якима та Анни, це початок нашого спасіння, це праведна
гідність Богоматеринства, це особлива роль і значення Богородиці в ділі
спасіння людства. Св. Іван Дамаскин каже про цей день так: "День Різдва
Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богородицю увесь
людський рід обновився і смуток праматері Єви перемінився у радість".
Різдвом Пречистої Діви Марії найперше радіють Її батьки. На стихирах
стиховні малої вечірні Церква до них кличе: "Радійте, Якиме й Анно,
радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радости і спасіння".
Різдвом Богородиці радіють ангели й люди: "Всечесне Твоє Різдво,
Пресвята Діво чиста, - співаємо на Господи возвах" малої вечірні -
множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо Ти стала
Матір'ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися
за нас, що на Тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице Всехвальна і
Непорочна". В цій радості беруть участь усі святі Старого й
Нового Завітів: "Обновися, Адаме, - каже світилен утрені - веселися,
Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна
радість ангелів і людей засіяла від праведних Якима й Анни: Богородиця
Марія". Марія народила нам Спасителя. Коли ж Ісус помирав на Хресті, то сказав
до св. апостола Івана: "Це - Матір твоя". Це і нас стосуються ці слова.
Марія є нашою матір'ю, а ми - Її діти. Дитина завжди схожа на матір. І
ми повинні бути подібними до Марії. Пречиста Діва була Непорочною, без
усякого гріха. То ж будьмо і ми чистими, зненавидьмо гріх.
"Це - Марія, Матір! Зовсім маленька Марія, така маленька, що могла б спочити в руках дитини; Марія, не більша, як лікоть; голівка, як зі слонової кості, злегка підфарбована рожевим, і маленькі, яскраво-червоні уста, які вже більше не плачуть:
вони роблять майже непомітні смоктальні рухи, але тяжко уявити собі, що
вони можуть смоктати материнські груди. Носик між двома кругленькими
щічками маленький, і коли його легенько торкнути , то відкриваються двоє
оченят, і ці дві невинні блакитні крапочки дивляться на нас, не бачачи.
На круглій голівці світло-рудувате волоссячко утворює ніжний пушок, що
має колір майже білого меду. Прозорі вушка нагадують дві рожеві мушлі. А
ручки! Що то за маленькі ручки, що піднімаються в повітря, а потім
дістають до маленького ротика! Складені, вони нагадують два пуп'янки, що
скинули зелень чашечки і готові розпуститись... а тепер, розкриті...
схожі на дві камеї зі слонової кості з червонуватим відтінком.
Малесенькі рученята з рожевого іскристого алебастру з п'ятьма блідими
гранатовими нігтиками... Як можуть такі рученята висушити море сліз?"
Святкування цього празника сягає IV-го ст. Саме в цьому столітті свята Олена, мати імператора Константина Великого, збудувала храм на горі Фавор на честь Господнього Преображення.Спочатку празник Преображення святкували в лютому. Однак тому, що цей
радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було
незгідне з духом посту і покути, то його перенесено на день 19-го
серпня.
Празник Різдва Богородиці
- це одне з найбільших свят, що розпочинає церковний рік. Це празник
особливо радісний і важливий - день народження Пречистої Діви Марії,
Матері Божої, Цариці Неба і землі.
Св. Євангелія записала нам
дуже мало подій із життя Пречистої Діви Марії. Тут нічого не сказано про
Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть
неподано імен Її праведних батьків. Головне джерело вісток про
життя Пресвятої Богородиці - це апокрифічна книга, написана приблизно у
170 - 180 році, яка називається Протоєвангеліє Якова. У Протоєвангелії
Якова читаємо: Пречиста Діва Марія по батьковій лінії походила з
царського роду Давида, а по матері - зі священичого роду Арона. Її
батьки жили в Назареті і були заможними людьми. Батька звали Яким, а
матір - Анна. Вони відзначалися великою побожністю і жертовною любов'ю
до Бога та ближнього. Яким ділив зібрані з власного поля плоди на три
частини: одну частину давав на жертву Богові, другу - для бідних, а
третю залишав собі. Великою журбою Якима й Анни була їхня бездітність. У
жидів бездітність вважалася не тільки за брак Божого благословення, але
й за Божу кару. З тієї причини вони зазнавали багато прикростей. Тож
нічого дивного, що вони безнастанно благали в Бога дитини. Це була
головна мета їхніх молитов, постів і милостині. Яким і Анна обіцяли
присвятити дитину Господеві, якщо Бог вислухає їх прохання. Господь Бог
вислухав і дав їм дочку, яка була призначена на Матір Божого Сина. Цю
вістку Бог передав Анні через св. Архангела Гавриїла, що об'явився їй і
сповістив про те, що вона зачне Преблагословенну Доню, яку назвуть
Марією.
Гномик до школи
Портфелик збирав -
Щоденник, пенальчик
І зошит поклав.
Портфелик узяв,
Чобіточки вже взув...
А дещо важливе
Узяти забув!
Знає напевно
кожний школяр:
Найважливіший
В портфелі -_ _ _ _
Проти сонця, де видненько,
Свинки там лежать гарненько.
А як тільки осінь прийде,
Зараз баба з хати вийде
І свинок отих розбудить,
Штурхне в боки,
Хвіст одкрутить
Та ще й діда погукає-
Нехай бабі помагає.
Гномик до школи
Портфелик збирав -
Щоденник, пенальчик
І зошит поклав.
Портфелик узяв,
Чобіточки вже взув...
А дещо важливе
Узяти забув!
Знає напевно
кожний школяр:
Найважливіший
В портфелі -_ _ _ _
Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Зараз я іду шукать!
Мій рідний вчитель фізкультури!!! 
