Свята Заступнице! Пречиста Діво!
Ти оповий нас Покровом білим,
І під опіку візьми Вкраїну,
Не дай їй впасти знову на коліна.
Народ наш просить захисту в Тебе,
Бо Ти - Цариця Землі і Неба,
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов. Ти захисти нам Матір-Вкраїну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.
Світ у сяйві, не впізнати
Саду і городу:
То Покрова — світле свято
Нашого народу.
То Покрова землю вкрила
Щедрими плодами,
Розпростерла ніжні крила,
Стала понад нами.
То — Покрова-захисниця
Людей православних.
То — Богиня-помічниця
Запорожців славних.
Грає осінь кольорова,
Пахнуть груші, сливи,
Усміхається Покрова
До дітей щасливих.
О. Лупій
Пречиста Свята Покрово –
Козаків покровителько!
І наших звичаїв хранителько!
Молюся тобі, Богородице мила,
Щоб славою ти Україну покрила,
Як землю багрянцем дібров,
Щоб ворог її не зборов.
Даруй доброту і любов.
Візьми нас під свій Материнський Покров!
Твого Різдва, Пречиста, дивний ранок
Благословивсь й розцвів, як едельвейс.
Твою молитву прикладу до рани,
Голубко біла, що зійшла з небес.
Твій голос – світлий доторк Слави
Творця – Любові, сонячний прелюд
Небесних ласк. Пречиста Діво, ave!
Вклоняюсь. Плачу. Дякую. Молю.
Пребудь в моїй трагічній долі-пісні,
Осяй Небес натхненням ночі й дні!
Хай віру і надію нині й прісно
Твоя любов освячує в мені.
Над зраненою пташкою, Голубко,
Пречисті руки-крила вознеси.
І серце, як маленька спрагла грудка,
З Твоїх долонь зіп’є ковток весни.
Так довго, так щиро молилась,
Так вірила в милість Небес,
До Бога лиш серцем тулилась
І несла покірно свій хрест.
Просила, молила, благала...
Минули в чеканні літа,
Лиш віра в душі не згасала,
Надія на Бога Свята.
Почув ті Молитви Всевишній,
Потішив на схилі життя:
Під серцем побожним, безгрішним
Понесла Пречисте Дитя.
Смиренно здолавши сум'яття,
Чекала Святе Немовля.
І це Непорочне Зачаття
У вдячності славить Земля.
Їй всесвіт співає Осанну,
У світі надії — в квіту,
Бо Чиста і Праведна Анна
Народить Марію Святу.
ВВЕДЕННЯ в Храм Пресвятої Богородиці (грецьк. Eisodos – вхід, лат. Praesentatio
– представлення), християнське свято, встановлений у пам'ять
апокрифічної події з раннього дитинства Пресвятої Діви Марії.
Святкується 4 грудня. Йоаким та Анна дуже любили свою доньку Марію, однак вони не забули про свою обіцянку віддати Її на службу Богові. Коли Марії виповнилося три роки, Її батьки, взявши Дочку, пішки відправилися з Назарета в Єрусалим. Назустріч їм вийшов первосвященник, за переказами - праведний Захарій. Доручаючи йому Марію, Анна сказала: "Прийми сьогодні дитину, Богом мені дану, і веди Її у храм Творця". Первосвященник (а ним був Захарія, в майбутньому батько Іоанна
Предтечі) узяв дитя на руки, поцілував і мовив: «Маріє, Господь
звеличить ім'я твоє в усіх поколіннях, а в кінці днів пред'явить
тобі ціну викупу синів Ізраїлю». Вимовивши це, він поставив дівчинку
на третю сходинку храмового жертовника, де зійшла на неї благодать Божа.
У Єрусалимському храмі Марія дала обітницю непорочності.Душа Її під
священними склепіннями святині стала храмом Божим.
Батькам нелегко було розлучатися з донькою, але вони виконали свою
обіцянку і тому відчували глибокий мир у серці. За прикладом Йоакима й
Анни, наші батьки також з маленьких літ приводять нас до церкви, бо
розуміють, що немає нічого важливішого, аніж служити Богородиці.
Андрій Юродивий за походженням був скитом-слов'янином з південних земель Русі-України.Він з іншими невільниками опинився в Константинополі в одного багатого пана. Тут Андрій пізнав і полюбив християнську віру. Отримавши від пана свободу, Андрій вирішив більше часу проводити за молитвою та за читанням св. Книг. Коли жив св.Андрій Юродивий і коли було чудо Покрови, важко сказати, бо думки істориків розділились. Одні вважали, що Андрій жив у V-му столітті за панування цісаря Льва І-го Великого (457-474), а інші, що на початку Х-го сторіччя на часи цісаря Льва VI-го Мудрого (886-911). Празник Покрови у греків є місцевим празником і після занепаду Константинополя 1453р. вони перестали його святкувати. Невідомо також, чому саме цей день, 14 жовтня став днем празника. Можливо тому, що того дня св. Андрій мав видіння або ж тому, що того дня Східна Церква відзначає пам'ять св.Романа Сладкоспівця, який склав багато гімнів на честь Пресвятої Богородиці. Наступного дня наша церква святкує пам'ять самого св.Андрія Юродивого.
Історія нашого народу записала чимало чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім у часи нападу ворогів на нашу землю.
До неї в тяжких хвилинах прибігав за поміччю князь Мстислав, який
пообіцяв збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допоможе йому і
його війську перемогти в бою черкесів. Після перемоги він радо виконав
свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх спогадах писав,
що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії.
Він навіть склав окремо молитву на Її честь. Князь Ігор,
герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після своєї втечі з неволі, йшов з
поклоном до чудотворної ікони Матері Божої Пирогощі, щоб Їй подякувати
за допомогу і порятунок. Галицький король Данило після
успішного походу на Чехію спішив з подякою до ікони Пречистої Діви Марії
в Холмі та біля Її стіп склав багаті дари. Князь Ярослав
Мудрий 1036р. розбиває печенігів і з вдячності для Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор св.Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він в 1037 році віддав увесь свій
народ і державу в опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха
Пресвята Богородиця стала офіційною Заступницею, Покровителькою й
Царицею нашого народу. Наші князі прикрашали іконками
Божої Матері або молитвами до Неї свої печатки, нашийні іконки, що
грецькою мовою звалися енколпіями. В новіших часах знайдено в Україні
чимало таких старовинних золотих, бронзових і мідних енколпіїв. Одна з
таких має грецький напис: "Богородице, будь моїм покровом і захороною.
амінь". Матір Божа взяла під свій покров не тільки місто
Константинополь. Подібне сталося і в нашій історії, коли Пречиста Діва
Марія чудесним способом врятувала Почаївський Монастир від нападу
турків. Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм
покровом заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь
Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечоровая над Почаєвом стала".
Введення Пречистої у Храм.
Розступились люди і століття.
Йде Вона – взірець і приклад нам –
Палестинська Дівчинка трилітня.
Вже окреслена в цій юній чистоті
Місія жертовності і болю,
Що стражданням на Голгофському Хресті
Випаде на Материнську Її долю.
Св. Андрій був одним із перших серед апостолів, який пристав на пропозицію Христа і став Його учнем, тому називаємо його "Первозванним". Він не тільки сам пішов за Ісусом, але й узяв зі собою свого молодшого брата Симона, що його Ісус потім назвав Петром. Рибалки Андрій і Симон залишили свої родину і працю, щоб увесь час перебувати з Христом. Апостольська праця св.Андрія в Скіфії, особливо в південній Скіфії (це теперішній Крим), серед грецьких колоністів є майже історичною правдою. Про це згадували письменники: Ориген, Доротей Тірський і Євсевій Кесарійський.
Святий Миколай народився 280 році у Патері, лікійському місті у Малій Азії, де були християни. Його батьки, Теофан і Нонна, з великою любов'ю і старанністю займались вихованням єдиного сина. Вже з молодих літ св.Миколай дивував усіх християнською праведністю. Уникаючи різних розваг, увесь час присвячував читанню Св.Письма, молитвам, постові, неначе готуючи себе до майбутнього служіння Богові. Земні турботи перестали непокоїти молодого юнака і він вирішив посвятити себе на службу Христові, тобто подбати про небесне життя. Його дядько, єпископ Патерський, бачив побожність свого родича Миколая. Єпископ вирішив взяти його під свою опіку і причислив його до духовенства Патерської Церкви. Незабаром Миколай був висвячений на священика. У часі свячень, як розповідає Передання, єпископ виголосив пророчі слова, що стосуються св. Миколая: "Оце, браття, бачу нове сонце, що сходить над землею і потішає засмучених. О, яке щасливе це стадо, якому він буде пастирем! ....
В основу свята покладено подію із життя Спасителя. За законом Мойсея, кожна жінка 40 днів після народження хлопчика не сміла входити до храму, бо вважалася нечистою. Ці дні називалися днями очищення. Відтак на 40 день приносилась Богові жертва. Марія дотримала вимог закону Мойсея (левіт 12), хоч, будучи вільною від гріха, не мала потреби в очищенні. Коли минуло 40 днів від народження Ісуса, Пресвята Богородиця і йосиф Обручник принесли немовля до храму і жертвувала Ісуса Христа в святині, як усі євреї жертвували (посвячували) своїх первородних (цей обряд очищення був встановлений на згадку про насильницьку смерть у Єгипті всіх первородних). Свято назване стрітенням з приводу довгоочікуваної зустрічі св.Симеона Богоприємця і Анни-пророчиці зі Спасителем Світу.
У притворі храму Їх зустріли праведник Симеон та пророчиця Анна. Симеон
був побожний чоловік. Він з великим нетерпінням чекав на прихід Месії
(Ісуса Христа). В молодості під час перекладу книги пророка Ісаї вирішив
замість слів: "Діва народить Сина" написати: "Молода жінка народить
Сина", але був зупинений ангелом, котрий сповістив йому, що той не
помре, доки не побачить на очі виконання пророцтва. За Божим
просвіченням Симеон у Дитятку Ісусі пізнає Месію, бере Його на свої руки
і благословив словами піднесеної молитви: "Нині відпускаєш раба Твого,
Владико, за словом Твоїм з миром: бо бачили очі мої спасіння Твоє, котре
Ти приготував перед лицем усіх народів, світло для просвіти язичників і
славу народу Твого Ізраїля". А Марії пророкував, що серце Її буде
пронизане мечем болю. В Єрусалимському храмі Матір Божа вперше пережила
Свою Голготу, Вона пізнала, що очікує Її Сина. Всім нам треба пам'ятати,
що наш Господь любить жертовні чисті й покірні душі, які здатні віддати
усе Богові. Такою душею була Матір Божа. Вона завжди підкорялась волі
Божій і прагнула тільки одного - якнайкраще її виконувати.
Народження Дитятка Ісус у Вифлеємі - це таїнство Воплочення Божого Сина. Предвічний Бог стає малою дитиною і не перестає бути Богом. Він прийшов на це світ, щоб нас відкупити. Тому радіймо і прославляймо Різдво Христове! Якраз у цей час імператор Августин звелів зробити у своїй державі перепис населення, і кожний громадянин повинен був прибути туди, звідки походив (Лк. 2,1). Тому Марія з Йосифом повернулись на свою батьківщину до Вифлеєму. Не знайшовши місця для ночівлі, св. Родина була змушена ночувати у печері за містом. Тут уночі народився Ісус Христос.
Під час цього свята стаємо свідками таїнства Господнього Богоявлення, коли Господь наш Ісус Христос охрестився в річці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об'являє Себе як Месію. Коли Ісусові Христові виповнилося тридцять років, Він прийшов до Івана Хрестителя, який розповідав людям про Царство Боже і хрестив їх у водах ріки Йордан...
Після чуда у Витанії, де Ісус воскресив померлого Лазаря, який вже чотири дні лежав у гробі, увірувало в нього дуже багато людей. Слава про Ісуса, як великого учителя, пророка і цілителя розійшлась не тільки по Галилеї, його бідній країні, але й по сусідніх місцевостях - Самарії та Юдеї. Кілька днів перед святом Пасхи Ісус сказав до своїх дванадцятьох апостолів: "Тепер ідемо в Єрусалим. Там видадуть Мене первосвященикам і книжникам. Вони засудять Мене на смерть і передадуть римлянам. А ті знущатимуться наді Мною, плюватимуть на Мене, бичуватимуть Мене й уб'ють. Але по трьох днях Я воскресну" (Мр. 10,35-34). Ісус верхи на ослі в'їхав в
Єрусалим. Люди, що були з Ним в дорозі, розстелялиперед Ним свій одяг,
немов пишний килим. Інші зрізували з пальм гілки і кидали їх Йому під
ноги. Люди, що йшли навколо, вигукували: "Осанна Синові Давида!
Благословен, хто йде в Ім'я Господнє..." Назустріч Ісусові
вийшло все місто, бо кожен хотів побачити свого Месію в силі і славі.
Але слава Христова тривала недовго, бо за ним, наче тінь, уже йшла зрада
Юди, зрада народу, йшла тінь мук, Хресної дороги і розп'яття.
Перед тим, як вознестися на небо, Ісус підніс руки, поблагословив Апостолів і дав ім наказ голосити Євангеліє усім народам, обіцяючи їм Свою допомогу аж до кінця світу (Мт, 28,18 і Лк. 25,60). На вершині Оливної гори залишився слід Ісуса Христа, який можна побачити і сьогодні. Ісус вознісся на небо з того місця, де почалися Його страсті, щоб показати, що дорога терпінь є одночасно дорогою до неба. Ісус Христос вознісся на небо як Людина, бо як Бог Він був у небі завжди. На сороковий день після Великодня відзначаємо свято Вознесення Господнього
У Євангеліях Марка і
Луки містяться лише короткі відомості про цю велику подію, якою
завершується земне життя Господа Ісуса Христа. Про це детальніше описано в Діяннях святих Апостолів:
"Зустрівшись з апостолами, Ісус Христос звелів, щоб вони не йшли з
Єрусалима, а чекали обітниці Отця Небесного. Іоанн бо водою хрестив, ви
ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів! Апостоли запитували в Ісуса: "Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеве?
На що Ісус відказав: "То не ваша справа знати час та добу, що Отець
поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і
Моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та Самарії та аж до
останнього краю землі". Ісус підніс руки, поблагословив
Апостолів і дав їм наказ голосити Євангеліє усім народам, обіцяючи їм
Свою допомогу аж до кінця світу(Мк. 28,18 і Лк, 25,60).
Св. Дух у вигляді язиків полум'я зійшов на всіх присутніх у домі, де відбувалась Тайна Вечеря, у неділю зранку. "Пролунав великий грім і знявся вихор з пломенистими зірницями: весь дім палахкотів неземним світлом. Божественний вогонь пролився на святе зібрання (Діяння 2,2). Над головою кожної присутньої особи з'явився язик того самого вогню, в якому прибув Святий Дух. Кожен отримав Його дари відповідно до заслуг і призначеної йому служби".
Апостоли, як говорить св. Лука (Діяння 2,4), також сповнились Святим
Духом. Всі вони отримали в потрібній для них мірі Сім Дарів Святого
Духа: Мудрість, Раду, Кріпость, Знання, Побожність, Страх Божий.
Наділені навічно освячуючою ласкою, всі дванадцять водночас стали
просвіченими служителями Нового Завіту і тими, що ширили Слово Боже по
цілому світу. Св.Петро і св.Іван були вирізнені згідно з їх
призначенням, бо один мав керувати Церквою, а другий - служити Божій
Матері та опікуватись Нею. Зіслання Святого Духа відбулось на
50-й день після Великодня, тобто Воскресіння Господнього, і звідси має
ще одну назву: П'ятидесятниця.
Найдавніше передання, що говорить про смерть Пресвятої Богородиці записане в творі, який у Західній Церкві знаний як "Перехід (це означає смерть) св.Марії". Автор цього твору невідомий. Історики вважають, що цей твір походить з кінця другого або початку третього сторіччя, а деякі ставлять його аж на кінець шостого віку. З твору довідуємося про чудесне й святе Успення Пресвятої Богородиці. Ось його коротка історія: ...
Святкування події Благовіщення бере свій початок у VI ст. Вже із самого свого початку празник відзначався саме 7 квітня у цілком органічному зв'язку із 7 січня (Різдво Христове), тобто за дев'ять місяців до народження Ісуса. Благовіщення припадало у період Великого посту, тому урочистості були заборонені. Розповідь про Благовіщення міститься у Євангелії від Луки (1, 26-38):
Великдень - це одне із найславніших, найвеличніших, найрадісніших свят в літургійному році. Ісус воскрес із мертвих і переміг смерть. Своїм воскресінням звільнив душі праведників із аду, а нам подарував можливість осягнути життя вічне.
Під час своєї прилюдної діяльності, яка тривала три роки, Ісус Христос вчинив чимало чудес. Однак найбільше чудо сталося на свято Пасхи. Тоді Він власною, тобто Божою силою, сам встав з гробу на третій день після своєї смерті на хресті. Це найбільше чудо привело до віри мільйони людей.
