Притча: Доля
 Якось одна людина постала перед Творцем і запитала Його:
- Чи правда, що життя кожної людини зумовлене Долею, і Доля ця записана в Книзі Доль задовго до народження самої людини?
- При народженні кожній людині я підношу Дар, - відповів Творець, - і Дар цей ви називаєте Долею. Мій Дар, немов щит, оберігає людину. У першу чергу від себе самого.
- Отже, - сказала людина, - Книга Доль дійсно існує?
Творець кивнув, витягнув з небуття Книгу і дав її людині.
- Невже в цій книзі можуть вміститися всі Долі людські? - Здивувалася людина малим розмірам Книги.
- Набагато більше, - відповів Творець.
Людина навмання розкрила Книгу і стала читати.
- Отже, все було безглуздо, - нарешті сказала людина, - всі страхи і радості, всі надії, сумніви і цілі, все життя - це всього лише написана кимось Доля.
Людина закрила Книгу.
- Навіщо? - Запитала вона.
- Людина виростає зі своєї Долі, і одного разу вже не поміщається в ній, - відповів Творець. - Так дитина раптом помічає, що старе дитяче ліжечко не вміщує його витягнуте тіло, так квітка розриває кістяну оболонку насіння у своєму неусвідомленому прагненні до сонця, так зима розчиняється в дні, який став довшим, не встигаючи наростити своє крижане тіло за коротку ніч.
- І що ж відбувається потім? - Запитала людина.
- Відкрий Книгу і прочитай, - сказав Творець.
- А де шукати? - Спитала людина, гортаючи сторінки.
- Шукай свою Долю.
Людина довго копалася в Книзі в пошуках потрібного, потім здивовано вигукнула:
- Але мене там немає!
Творець кивком підтвердив. Людина довго думала, але так і не змогла придумати пояснення цьому неймовірному факту. Лише знизала плечима. Не дочекавшись відповіді, Творець відповів сам:
- Людина виростає зі своєї Долі і сама творить її своїми вчинками.
| 
