Празник Покрова Пресвятої Богородиці (14.10)
 Культ Матері Божої як Покровительки і
Заступниці нашого народу сягає ще з давніх княжих часів, коли наша земля
зазнавала ворожих нападів звідусіль. У часи таких лихоліть наш народ
звертався за допомогою до Пречистої Діви Марії і ніколи не був опущений
Нею. Зародилося це свято у Царгороді, столиці Візантії, під час облоги
міста арабами.
Столицю Візантії Константинополь оточили араби.
Все місто було у великій тривозі. У церкві Пресвятої Богородиці на
Влахернах, де переховувалася Її риза, відправлялася Всеношна. Між
народом ревно молився про охорону міста і святий Андрій Юродивий зі
своїм учнем - Епіфаном. Перед завершенням відправи святий Андрій у
видінні побачив, як від дверей церкви йшла світлом осяяна Пресвята
Богородиця у супроводі святого Івана Хрестителя і святого Івана
Богослова та при співі великого хору святих. Божа Матір підійшла до
престолу, припала на коліна і довго молилася, заливаючись слізьми. Потім
встала, зняла з себе преясну хустку-покров і широко простягла її над
народом у церкві. Незабаром видіння зникло. Св. Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Єпифанія: "Чи
ти бачиш, брате, Царицю і Владику всіх, яка молиться за весь світ?". На
що той відповів: "Бачу і жахаюся". Це з'явлення було прославлене
присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їхній
боротьбі із загарбниками. Святий Андрій і Епіфан
зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла сюди, щоб захистити їхнє місто
від ворогів. І справді - вороги відступили. Місто було врятоване. Від тієї хустки-покрову дістав назву і сам празник як згадка про цю подію. Покров став символом заступництва та опіки Пресвятої Богородиці.
| 
