|
У категорії матеріалів: 5 Показано матеріалів: 1-5 |
|
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Празник Воздвиження Чесного Хреста
пов'язують із двома важливими подіями, що дали поштовх до установлення
цього свята: віднайдення св.Господнього Хреста в IV-му столітті та його
повернення з перської неволі. Це найбільший празник, що вшановує святий
Хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос, це окремий урочистий обряд
почитання і прославлення Хреста Господнього. Воздвиження означає
піднесення.
Коли тіло Ісуса було зняте з хреста, хрест разом із знаряддям тортур закопали на горі. За
наказом св. Олени, матері імператора Константина Великого, було
розпочато розкопки на гору Голготі і віднайдено три хрести, два з яких
мали належати розп'ятим розбійникам і один нашому Спасителеві. Постало
питання, котрий саме хрест є Господній. До
цих хрестів почергово прикладали важкохвору жінку, і ось біля одного з
них сталося чудо: вона одужала, і цей факт засвідчив те, що це дійсно
Хрест Спасителя. Коли ця вістка дійшла до Константина, він так
написав до єрусалимського єпископа: "Немає слів для прославлення того
чуда. Це річ гідна подиву, що святе знаряддя Страстей нашого Бога, яке
було стільки років скрите під землею, заблисло саме в тій хвилині, коли
западається ворог людського роду. Розум не може цього збагнути; Боже
перевищує людське". Незабаром Константин зорганізував будову
трьох церков: церкву Христових Страстей, церкву Хреста й церкву
Воскресіння. Хрест зберігався у церкві Св. Хреста, побудованій над
гробом Спасителя. Посвячення церкви Св. Хреста відбулося 13 вересня 335
року. Наступного дня після посвячення храму було врочисте воздвиження
віднайденого св. Хресного Дерева. Саме ця подія дала початок святкуванню
празника Воздвиження. Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам'ять
посвячення храму Господнього Воскресіння 13 вересня, а празник
Воздвиження Чесного Хреста 14 вересня.
Друга важлива подія, що зробила загальним празник
Воздвиження на Сході і Заході, - це повернення св. Господнього Хреста з перської
неволі. У 615 році Палестина була зруйнована перським царем Хозроесом ІІ
і Святий Хрест було перевезено до Персії. У 618 році син Хозроеса ІІ
підписав мир з імператором Гераклієм і повернув Хрест
Спасителя. Імператор на власних плечах заніс його назад на Голготу.
Воздвиження чесного Хреста Церква святкує 27 вересня.
Відтоді празник носить назву: "Всемірне - це є всесвітнє - Воздвиження
Чесного й Життєдайного Хреста". Тому, що празник Воздвиження нагадував
Христове розп'яття і смерть і ставився нарівні з Великою П'ятницею, то
від найдавніших часів стало звичаєм св. Церкви в цей день зберігати
строгий піст.
Крім празника Воздвиження віддає наша Церква честь
св.Хрестові ще в неділю Хрестопоклінну. Цього дня, як і на Воздвиження,
буває на утрені винесення і поклоніння св.Хрестові, але без обряду
воздвиження-піднесення, яке є тільки на празник Воздвиження. |
- Переслідування християн, яке розпочалося у
303 році, було найкривавішим, але в той час Боже Провидіння вже
підготовляло людину, яка мала змінити долю Римської імперії. Був це син
Констанція - Константин, що спочатку був "цезарем", а згодом "августом"
Заходу. Народився 280 року в Сербії від матері св. Олени, а виховувався
при дворі імператора Діоклетіана в Никодимії. Маючи 15 років, вступив до
війська, а трьома роками пізніше став трибуном (генералом).
- Високого
зросту, сильної і гарної постави, інтелігентний, хоч середньої освіти.
Відзначався незвичайною відвагою, так що вояки пішли б за ним у вогонь і
воду.
- Коли Діоклетіан
зрікся імператорського трону, Константин був при дворі "августа"
Галерія, що хотів його позбутися і наражав на різні небезпеки. з яких
Константин виходив щасливо. В 306 році помер батько Константина
Констанцій і римські легіони без відома Галерія проголосили "августом"
Константина, однак Галерій признав за ним тільки титул "цезаря".
- Його
блискучі перемоги збільшили популярність Константина у війську, і він
став єдиною реальною силою на Заході. Одна з таких великих перемог мала
глибше значення, ніж розрахунки двох амбітних володарів, бо у зв'язку з
цим боєм сталась одна подія надзвичайної історичної ваги - Константин
став християнином. Ось як пише про це 318 р. Лактанцій в "Житті
Константина", твердячи, що вночі перед боєм Константин мав видіння й
дістав наказ від Христа зробити на щитах своїх воїнів небесний знак "Х" і
"Р" - дві грецькі букви зв'язані разом. Крім цього, перед боєм
Константин звернувся до Бога християн, і серед дня на небі на заході
бачив ясний хрест з грецьким написом:" Цим знаком переможеш". Наступної
ночі з'явився йому Христос, показуючи хрест, і Константин зробив прапор у
формі хреста.
- У
Константина були і темні сторони його життя, про це розповідає нам
св.Єронім: вбивство свого першого сина - Кріпса (з першого подружжя).
Сталося це, мабуть, за намовою його жінкиФавсти, яка хотіла приготувати
місце для своїх синів. Однак і вона пізніше була вбита, щоб немов
надолужити за попередній злочин.
- Незабаром
після тієї страшної трагедії, в якій Константин виступає як убивця
своїх рідних, його мати Олена вибирається на прощу до Святої Землі, щоб
виблагати у Святих Місцях милосердя для себе і для свого сина. Приїхавши
до Єрусалиму, вона зібрала священиків та археологів на нараду, щоб
вирішити, де почати розкопки і шукати Хрест Господній. Після кількох
тижнів праці знайдено три хрести.
- Теперішня базиліка Св. Гробу збудована Хрестоносцями на тому місці, де первісно стояли три константинівські церкви.
- Закінчивши
своє завдання і покуту, св.Олена вернулася до свого сина в
Константинополь і там незабаром померла на 80 -му році життя.Константин
побудував на її честь величезну статую, наказав, щоб її рідне місто
Дрепан назвалось її іменем, а палату в Римі неподалік Латерну, в якій
мешкала св.Олена, Константин подарував Папі, і її пізніше перемінено на
базиліку, де зберігається частина Св. Хреста й мощі св. Олени; цю
базиліку названо базилікою Св. Хреста Єрусалимського.
- Хоч
історично важко встановити, яку роль відіграла Олена у віднайденні
хреста, та Церква, проголошуючи її святою, поєднала з її іменем
віднайдення Св. Хреста.
|
З безмежної, незбагненної любові до людей Ісус Христос
дав себе розіп'яти на хресті. Він узяв на Себе гріхи всіх людей - усіх
часів і всіх народів - і знищив їх Своєю хресною смертю. Хрест, який у
Римській імперії був знаряддям жахливої ганебної страти найбільших
злочинців, став символом перемоги життя над смертю, перемоги любові над гріхом. Сьогодні хрест є предметом вшанування й ознакою заслуги.
Плодом Своєї смерті на Хресному дереві Христос повернув людям утрачений
рай - з'єднав їх знову з Богом. Єдність, дружба з Богом є життя, тому
Хрест Господній називаємо Животворящим. Поклоняючись Святому Животворящому Хресту Господньому, наша Церква завжди пам'ятає про світле Воскресіння, про те, що хрест - дорога до вічного щасливого життя. Хрест - це любов. Значення Св. Хреста у сьогоденні Хрест - це єдине джерело духовного народження і відродження людини, а також всього народу. Він
показує кожному зокрема, яка мета і яка є вартість людського життя.
Людина ознаменована Св. Хрестом, отримує ім'я християнина, а поряд з цим
велике завдання - бути живим свідком найвищих цінностей життя, які нам
об'явив сам Ісус Христос. Це свідчення вміщує також наше ставлення до
інших людей, всю відповідальність за долю свого народу. Не можна бути
християнином і не любити свій народ. Неможливо служити Богові і не
служити віддано своєму народові. Отже, справжнє християнство є основою
глибокого патріотизму і безкорисливого служіння своєму народові. Тому
Хрест Христовий сьогодні для усіх нас - це єдине джерело досконалої
мудрості і світло у цьому земному житті. Хто взяв цей Хрест, ним
знаменує свою щоденність, той переможе усі труднощі і достойно виконає
свою місію в Державі. Пам'ятаймо слова Христа: "Коли хтось
хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде
за мною" (Мт 16,24). Брати на себе хрест - це означає з
довірою приймати Божу волю, не нарікати на прикрощі, терпеливо зносити
всі труднощі буденного життя.
|
Форму хреста
можемо знайти будь-де: на віконній рамі, у птаха, що ширяє у повітрі,
хрест творять зірки на небі і т.д. Церква також високо шанує знамення
Святого хреста: вона вживає його під час Служби Божої, на всіх Тайнах,
на хоругвах і ризах, благословення і освячення, прикрашає ним церковні
вежі, престоли, ставить його на гробах померлихХрами Божі також часто
будуються у формі хреста. Для християнина знак Св. Хреста є
тим, чим форма для військового. Саме хрест вирізняв католиків і
православних серед інших віросповідань. Ніколи не треба
хреститися поспішно і недбало, слід пам'ятати, що цей знак є взиванням
Пресвятої Трійці, якій належить найбільше поклоніння і найбільша честь.
Форма хреста нагадує нам хресну смерть Ісуса Христа і його спасіння.
Трикратний знак хреста і виголошені при цьому слова взивають Пресвяту
Трійцю. Знак святого Хреста береже нас від злого духа і
спокус, а також від багатьох нещасть як щодо душі, так і щодо тіла. Тому
ми повинні часто хреститися: коли встаємо вранці або ідемо спати, перед
молитвою, перед споживанням їжі, перед виходом з дому, перед кожною
важливою справою. "Лише немудрий соромиться знаку Святого
Хреста:"Диявол тішиться, коли хтось відрікається від хреста, бо хрест є
його загибеллю і знаком перемоги над його силою"(св. Ігн.Ант.) "Не стидаймося Христового Хреста, - каже св.Кирило Єрусалимський у своїй 4-ій катехизі - хоча б хтось його укривав, але ти явно клади його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, дрижали й далеко втікали. Роби цей знак, коли ти їси і п'єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом, при кожній нагоді". А св.Іван Золотоуст у проповіді про Цвинтар і Хрест про значення св.Хреста для нас каже: "Хрест - трофей проти бісів, оружжя проти гріха, меч, що ним Христос проколов змія. Хрест - зволення Вітця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, укріплення Церкви, похвала Павла, твердиня Святих, світло вселенної".
|
Знак хреста.
Поклін віддам і стану на коліна ,
Знаком хреста своє відкрию серце,
Силу могутню і Любов незриму
По краплі питиму із Чистого Джерельця.
Стою і слухаю, і виростають крила.
Здіймаюсь високо,щоб зблизитись із Богом.
Молитва до Отця той шлях відкрила,
Устами славлю лиш Його одного.
Помилуй, Господи, на все велика воля,
Караєш й милуєш людей-рабів Твоїх,
Схиляюсь низько і корюся долі,
Бо знаю-любиш, мов дітей Своїх.
Прости, Спасителю, бо є заблудлі душі,
Стезя духовності лежить між бур´янами.
Один є Бог-на морі чи на суші,
Де нас є втрьох, там Він є поміж нами.
|
| |