Писанка була головним атрибутом святкувань приходу весни. Наші пращури вірили у відроджувальну силу яйця, адже після холодної зими з яєць з'являлося нове життя. У давніх слов'ян яйце було початком всього, прообразом космосу, вони вірили, що весь світ є подібний до великого яйця: шкаралупа - це небо, плівка - хмари, білок - вода, жовток - земля. Тому дуже часто у поховання клали яйця, а також писанки з вірою у те, що померлий народиться у потойбічному світі. Писанка зуміла вписатися у великодній християнський ритуал, "історія" її походження у народних віруваннях тепер має навіть більше прив'язання до християнських мотивів, поганські майже стерлися; почало зникати і розуміння магічного значення писанкового орнаменту, кольору.Яйце-писанка стало символізувати воскресіння Ісуса Христа.
 Треба зазначити, що в Україні у Великодніх святкуваннях використовувалися два види фарбованих яєць.
Писанки - сирі яйця, на які нанесений символічний рисунок і які зафарбовані у різні кольори. Їх ніколи не варили і не вживали в їжу, ними також ніколи не бавилися, оскільки вони були позначені магічними знаками, пов'язаними з давніми віруваннями, й усвідомленнями їх культового значення збереглося аж до ХХ століття.
Крашанки - варені яйця, зафарбовані в один колір: червоний, вишневий, коричневий, зелений тощо. Їх вживали до їжі за святковим столом і використовували у великодніх забавах. Обрядовий статус писанки був вищий, ніж у крашанки.
Звичайно орнаменти заслуговують окремого слова.Більшість з тих, які дійшли до нас, безперечно, дуже давнього походження, це знаки спілкування наших пращурів з природою, з тим духовним началом, яке керує усім. Ними вони позначили усе довкола, аби оберегтися від злої дії і стягнути добру, Божу. Згодом для цього у них витворилася ціла система знаків.
Самі знаки - це різноманітні хрести, триноги - тригвери, свасті, ружі-восьмираменні зірки - знаки сонця, спіралі, безконечники - знаки води та безконечності, граблі - знак дощу, ромби з решіткою - зорана і засіяна земля, вазон, деревце, знак родини та багато інших. Уже в християнські часи на писанках з'явилися церковці, каплички, розп'яття і написи "Христос воскрес - Воістину воскрес!"
Яйця, які призначалися для писанок, мали бути від курочок-первісток, до того ж ще й запліднені. І якщо в господарстві таких не було, то жінки домовлялися і обмінювалися ними одна з одною. Взагалі писанки писали колись і на качачих, і на гусячих яйцях, а ще раніше і на журавлиних. коли журавлі були домашніми птахами. Для писання писанок потрібний справжній бджолиний віск, фарби і писачок, який в різних місцевостях України називається по-різному: кистка, гестка, мігулка, дєдик. Писачок складається з двох частин: металевої лієчки і дерев'яного держачка, до якого вона прикріплена. Дістати добрих фарб для зафарбовування писанок в давні часи, як і сьогодні, було важко. Колись користувалисявинятково природними барвниками. Тому ще влітку і восени дівчати дбали про те, щоб заготувати сировину: збирали і сушили зілля, кору дерев і коріння рослин, з яких потім мали приготувати фарби. Воду для заварювання фарб старалися брати м'яку - дощову або з потоку, бувало розтоплювали сніг, бо звичайна колодязна вода містить зазвичай багато заліза та інших солей, що погіршує зафарбування шкаралупки. Деколи до води, в якій мали варити зілля, додавали свяченої йорданської води. Горщики, які використовували для приготування фарб, також брали нові або старі, але тільки для цього призначені. Для  отримання жовтого кольору заварювали і настоювали кору яблуньки-дички - таку фарбу називали яблінкою або жовтилом. Жовтий колір також можна було отримати в наварах з трави зановіть та дроку красильного. Кора крушини і череда також фарбують у жовтий колір, коли до них додати алюмінієвого галуну. Лушпиння цибулі дає цілу гаму від жовтого до темно-коричневого кольору, зелений добували з конопляного насіння, полину та материнки. Чорний - з лушпиння насіння соняшника, кори вільхи. Брунатний (коричневий)можна отримати з дубової кори. Найважче було з червоним кольором, бо природної сировини, яка зафарбує у червоний колір, дуже мало. Колись на території Галичини збирали різновид червеця - кошеніль, комашку, з якої отримували гарну червону фарбу - кармін. Від цього отримав свою назву місяць червень, а ця частина України - назву "Червона Русь". На жаль, давно вже не заготовляють кошенілі і не виготовляють з неї фарби. Отже, червоний колір отримували з суміші зел, основним в якої був звіробій, а також використовували корінь марени красильної. З ХІХ ст. українські емігранти стали привозити з Бразилії трісочки червоного дерева. Яйця, які фарбувалися у цьому відварі, набували гарної червоно-вишневої барви, яку називали "бразолією". Але з появою хімічних барвників, природні були цілком витіснені з ужитку. І вже на початку ХХ ст. н Лівобережжі активно використовують анілінові барвники. Їх по-народному до сьогодні називають "манійками", напевно, від слова мана, адже ці фарби швидко линяють, коли писанки тримати на сонці, на відміну від писанок, зафарбованих у природних фарбах. Для кращого зафарбування до трав'яних настоїв додавали галун (квасці алюмінієві, залізні, хромові), це покращувало зафарбування шкаралупки яйця.
Час коли починали писати писанки, у різних частинах України був різним, залежно від місцевих традицій і кількості дівчат у родині. Річ у тім, що писанкарство було винятково жіночою справою. І що більше було дівчат в сім'ї, то більше потрібно було писанок. Тому писати починали десь із середини посту. Переважно писали матері, але коли в родині були дівчата на виданні, то цим обов'язково займалися вони. Але не всі в селі мали здібності до цієї справи, тоді замовляли писанки у жінок, які вміли добре це робити. Бо кожен хотів мати на свята якнайкращі писанки. В минулому століттігуцули носили продавати писанки аж на ярмарки в Угорщину. Платили за роботу таким писанкаркам тими ж таки яйцями, продуктами або дрібними грішми.
 Оскільки писання писанок було справою не простою, а до певної міри молитовною, бо на писанках з допомогою символічних знаків записували прохання до Бога про здоров'я, врожай, любов, народження дітей тощо, то до цього процесу потрібно було належно приготуватися. Жінки та дівчата вмивалися, одягалися у чисті сорочки, мали заспокоїтися, викинути всі погані думки з голови і перед початком роботи помолитися. До речі, ні про яке масове чи групове писання не могло бути і мови. До того ж, це старалися робити в час, коли не очікували нікого чужого до хати. Зазвичай це вже був вечір.
|
