Празник Господнього Преображення
Святкування цього празника сягає IV-го ст. Саме в цьому столітті свята Олена, мати імператора Константина Великого, збудувала храм на горі Фавор на честь Господнього Преображення.
Спочатку празник Преображення святкували в лютому. Однак тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту і покути, то його перенесено на день 19-го серпня. Чому саме на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Преображення відбувалося 40 днів перед Христовою смертю. Тож Св. Церква, ідучи за цією думкою, перенесла цей празник з лютого на серпень тому, що через 40 днів на 27 вересня припадає празник Воздвиження Чесного Хреста – пам’ять Христових мук і смерті.
Христова діяльність добігає до кінця. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча Апостоли вірили, що Ісус – це Богом посланий Месія і ту віру прилюдно визнали устами Апостола Петра, та все ж таки їхня віра ще не була міцною. Христос хоче надзвичайним актом їхню віру скріпити. Тому, через декілька днів після того, як Ісус передбачив Свої страсті і смерть, Він бере зі собою Петра, Якова, Івана і виходить з ними на гору Фавор, і тут на молитві відкривається перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, і одежа побіліла, наче промінчик Свого Божества. Св. Євангелист Матей про чудесну переміну Христову каже: «і переобразився світло»(17, 2). Біля Христа явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля й розмовляли з Ним про його смерть. Під час того, як Апостол Петро, захоплений блиском Христової слави, кличе: «Господи, добре нам тут бути!» - почувся голос з неба: «Це – Син мій улюблений, що Його Я вподобав: Його слухайте» (Мт. 17, 5). Св. Євангеліє нічого не говорить про місце Христового Преображення, та християнська традиція вважає, що тим місцем була гора Фавор. |