ПОКРОВА
(14 жовтня)
 |
Що розказував нам батько, не забудь до скону,
Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону.
Сарацини підступили під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки – не дали їм ради.
І коли вже воювали
за рубіж останній,
На всеношній святий Андрій,
а з ним Єпіфаній
(його учень) раптом бачать
прямо перед ними
У повітрі Матір Божу
з багатьма святими.
І коли вже сил у греків
зовсім не ставало,
Розпростерла Мати Божа
біле покривало,
Омофор свій, над їх станом, благаючи стиха
Про спасіння того граду
від біди та лиха.
Підбадьорені святими
словами молитви,
Вийшли греки з небезпеки,
не програли битви.
Й нам в родині Мати Божа
додавала сили.
Богоматері ікону
ми дуже любили.
Ще й тепер прохаєм часто,
зустрівшися з горем:
Покрий же нас, Божа Мати,
своїм омофором.
Серед нашого народу Надія не згине,
Поки молишся за грішних,
Свята Берегине.
Дмитро Білоус
|
СВЯТА ПОКРОВА
Свята Покрова, Свята Покрова,
Земля встелила синій цвіт.
Церковний дзвін лунав довкола
І в глибину душі проліг.
Спішились люди, діти гомоніли,
Ще літо зберегло тепло.
На цвинтарі квітки розцвіли,
Мов синіх хмарок полотно.
Всміхалось небо загадково,
В листочках лип гравсь промінець.
Осінній день, Свята Покрова
Раділо небо й світ увесь.
Молилась я, тихенько на колінах,
Пречистій Матері у золотій фаті.
Молитва з шепотом на стіни,
Лягала в образи Святі.
Свята Оранто! Матінко небесна!
Заступнице моя і всіх людей.
Молюсь, щоб Українонька воскресла,
Сльозу обтрушую з очей.
Моя надіє! Кланяюсь низенько.
Царице неба, правди і добра.
Ти чуєш, стукає серденько
В молитві щирій на устах.
Покрова Богородиці
Як вороги колись палили
Константинополя жита -
Покрови хусткою накрила
Всіх Богородиця свята.
Коли навколо царство змови
Марнує прожиті літа,
Накриє хусткою Покрови
Нас Богородиця свята.
Молитва з Богом є розмова,
І часто подумки без слів,
А Бога Матері Покрова
Хай вбереже від ворогів.
Від сил кривавих і ворожих,
Що нашу землю гнітять знов,
Хай буде завжди на сторожі
Від Богородиці Покров.
|
