Настрій у мене сьогодні особливий. Після літніх канікул ми
вперше зібралися в своєму класі. Кожному хотілося розповісти про
найцікавіше, поділитися спогадами, як пройшло літо.
Дідусь тримає грушу-дичку за вершечок, а я прикопую , її. Це
деревце припало мені до вподоби ще влітку, коли я відпасав череду корів
біля Дьомового печища. На узліску я помітив сизі серцеподібні листочки.
Придивився уважніше — дичка росте! Ніжна й невисока, у мій зріст. Оце й
викопав її.
Йдучи зі школи, я ще віддалік помітив біля нашої хати криту брезентом автомашину. Цікаво, хто ж це приїхав до нас?
Беру під пахву ранець і щосили біжу додому. На борту машини,
що притулилася поруч з ворітьми, яскравіє напис: "Експедиційна". Дивно,
чого це біля нас зупинилася експедиція...
Йде другий тиждень грудня, а дід Тарас жодного разу ще не
перевідав нашу оселю. Сьогодні до нас забігла тітка Ївга і сповістила
неприємну новину — дідусь тяжко захворів...
— Одягайся, внучку, та підемо до нашого сусіда. Треба ж
перевідати, як він там почувається...— глянули на мене бабуся сумними
очима.
Як це не гірко, дідусь вже ніколи не прийде до нас на
погостини. Гірко, але що поробиш... "Життя є життя, і нічого не буває
вічного ",— так полюбляв казати дідусь Тарас.
Багато-багато років тому, коли місто Флоренція тільки стало республікою, жив у ньому чоловік на ім’я Раньєро ді Раньєрі. Він був сином збройового майстра і сам навчився цього ремесла, але воно не особливо йому подобалося.
Цей Раньєро вирізнявся незвичайною силою. Про його говорили, що він носить важку залізну кольчугу так само вільно, як інший носить шовкову сорочку.
В ніч після взяття Єрусалиму в таборі хрестоносців була велика радість. Майже в кожній палатці була гулянка, шум чувся далеко довкола.
Раньєро ді Раньєрі також бенкетував з декількома соратниками, і у нього, мабуть, було ще шумніше, ніж де-небудь. Слуги заледве встигали наповнювати кубки, як вони знову порожніли.
Багато-багато років тому, коли місто Флоренція тільки стало республікою, жив у ньому чоловік на ім’я Раньєро ді Раньєрі. Він був сином збройового майстра і сам навчився цього ремесла, але воно не особливо йому подобалося.
Цей Раньєро вирізнявся незвичайною силою. Про його говорили, що він носить важку залізну кольчугу так само вільно, як інший носить шовкову сорочку.
Відправляючись з Єрусалиму, Раньєро розраховував добратися до Італії морем. Йому довелося змінити це рішення після того, як розбійники відібрали у нього гроші. Треба було їхати сухим шляхом.
Це була довга подорож. Він поїхав з Яффи на північ вздовж сірійського узбережжя. Потім — на захід ...
Учений-енциклопедист, діячка на ниві культури та освіти. Фахівець в області астрономії, математик, доктор медицини, поет. Ректор університету Болоньї, представник раннього гуманізму. Представляв Україну в західноєвропейських наукових колах. Автор наукових праць, відомих в Італії, Франції, Угорщини, Німеччини. Вчитель великого польського астронома Н. Коперника.
