Про обряди і звичаї, що вже стали реліктами, ви дізнаєтеся, прочитавши книгу Василя Скуратівського «Місяцелік». Вона є логічним продовженням уже відомих творів «Берегиня» та «Посвіт», що набули широкої популярності серед читачів.
Казимира (4 березня). Як правило, нестійка погода: «У Казимира,— казали,— непевна віра». На святого Казимира вийде жайвір з пір'я. Якщо на Казимира погода, то буде на бараболю урода.
Талагея (2 червня).«На Талагія велика надія»,— казали, спостерігаючи за погодою, яка мала запрогнозувати врожай овочевих культур
Олени (3).Висаджували пізні овочі, починали сіяти льон, бо вважалося, після цього вже не буде приморозків. Після Олени царствує зелений (буйнотрав'я). Ретельно спостерігали, яким буде день — сонячним чи дощовим,— то так піде й на осінь.
Дарини, Хризанта (1 квітня).Якщо тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям. До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вода стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а тихо — кволі.Народна поговірка стверджує: «Як Хризант погідний, то буде рік дорідний».
Івана Старопечерника (2 травня).Раннє травневе сонце особливо парке, а отже сприятливе для вибілювання полотна. Тому в цей день жінки виносили до річок чи ставків наткані за зиму та весну сувої, змочували їх у воді, збивали праниками і сушили (білили) на сонці, час од часу скроплюючи водою. Започатковували цю роботу на Івана Старопечерника. Тому й казали: «Прачі б'ють — Івана чуть».
Мефодія (2 липня). Якщо, на Мефодія йде дощ, то він може йти з перервами сорок днів.
Горпини Купальної (6). Цей день вважається одним з найкращих для заготівлі лікарських трав. Всюди на Україні люди удосвіта до схід сонця вирушали в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами. Заборонялося заготовляти трави лише «нечистим» жінкам, в яких на цей період припадала місячка.
Мокрини (1 серпня). За цим днем прогнозували, якою буде осінь.
Якщо зранку йтиме дощ, то початок осені буде дощовий; задощить опівдні — дощовою буде середина осені; якщо ж дощ паде надвечір, то буде з дощами кінець осені.
Дощовий день також застерігав: наступного року, вродять жига, але літо буде мокрим.
Андрія Стратилата (1 вересня). За повір'ям, цей день має бути теплим, хоч і казали при цьому: «День жаркий, але дихає осінню». Відтак бралися до копання буряків, бо вже починало спадати листя з ліщини.
Тадея (3). «На Тадея селянин не журився — в хаті хлібець завівся».
Введення, або Видення, третя Пречиста (4 грудня). Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому і свято називають «Виденням».
На Закарпатті на третю Пречисту ніхто не перевідує сусідів; якщо помітять, що до хати йде односелець, то намагаються примкнути двері. Особливо боялися жіночих навідин, бо «обов'язково принесуть нещастя».
Казанський день, Казанська Божа мати (4 листопада). Остаточна межа переходу від осені до зими — міцно сковується земля, а відтак «морозцям дорогу вказує». Якщо цього дня небо заплаче, то слідом за дощем прийде зима. Якщо зранку дощить, то надвечір має піти сніг — ознака ранніх підсніжників.
